Інша Польща: князі, динозаври, відьми...

Мало є на Рівненщині людей, які хоча б раз не побували у сусідній Польщі. Варшава, Краків, а ще зимове Закопане — саме в ці міста здебільшого їздять рівняни. Але, виявляється, є й інша Польща, не менш приваблива для туристів. Від Рівного до Кельце — кілометрів з п’ятсот. Це головне місто Свєнтокшиського воєводства. І за територією, і за кількістю населення, і за природними особливостями це воєводство дуже схоже на нашу Рівненську область. Але дуже відмінне в тому, як використовуються ці особливості для розвитку регіону. «Swietokrzyskie czaruje!» (»Свєнтокшиське зачаровує!”) — таке гасло цієї місцевості. У польській глибинці можна побачити чимало цікавого, таємничого і... повчального. Приваблюють тут туристів гарними палацами, легендами, а ще... динозаврами та відьмами.

На обід — до князя... Палаци у Польщі зберігають, реставрують, деякі навіть нащадкам передають. Наприклад, палацовим комплексом ХIV століття у Курозвенках управляє справжній князь — Ян Марцін Попель. Раніше тут був і колгосп, і вугільний склад. Завдяки князю, якого розшукали у Бельгії і якому передали безоплатно цей палац, він став розкішною спорудою ніжно-рожевого кольору, яка приваблює туристів. На фасаді палацу — фамільний герб, внизу — підвали, які стали музеєм. Всередині — просторі зали, в яких раніше влаштовувати бали, бібліотека, княжі спальні. А на стінах — портрети представників княжого роду. Є тут і зображення генеалогічного дерева роду, придивившись до якого, можна помітити й українські прізвища.

	У музеї порцеляни в Чмєльові можна побачити, як шматок глини перетворюється в напівпрозорий фарфор. Після оглядин музею туристів саджають у кам’яну піч. Справжню. В ній раніше випалювали порцеляну. Тепер це — стильний конференц-зал. Ті вироби, що сподобалися, можна купити. Щоправда, коштують вони недешево

Сам князь, щоправда, живе не у замку, а у скромному будиночку. Князь — дуже привітний чоловік, якого часто можна побачити за роботою разом із звичайними працівниками. Господар іноді й сам зустрічає туристів, розповідає про свій палац, а також про своє захоплення — вирощування американських бізонів. Великі стада бізонів пасуться на лугах навколо палацу — їх також показують туристам. А на обід пропонують м’ясо бізона в бургундському соусі. До речі, у туристів є можливість пообідати разом з князем у просторих палацових кімнатах. І навіть переночувати у покоях.

Сандомєж, затишне старовинне містечко, розкинулося на семи пагорбах, місцеві називають його «малим Римом». Площа Ринок, на якій колись перетинались торгові шляхи, монастир домініканців, один із найстаровинніших цегляних костелів, ратуша з неоціненним архівом, Опатівські ворота, зійшовши на які, можна побачити і все місто, і Віслу з висоти пташиного польоту. А під містом — ціла мережа таємних коридорів

До речі, й не тільки в цьому палаці. У Собкові, приміром, збереглася лише частина палацу, вважай, одна стіна. Але навколо тут збудували стилізований готель на Лицарському замку. Гостей тут зустрічають актори, розігруючи на подвір’ї театральну сценку, катають містечком в каретах або сплавляють по річці на байдарках. Вечеря в ресторані «Під кованим чолом» при свічках та в залі з відповідним інтер’єром також справляє враження.

...На вечерю — в «Пустельню золотого лісу» Тиша, спокій, свіже повітря, чарівні ліси оточують відлюдницьку територію монастиря Камедулів у Ритвянах. Для так званих трудоголіків тут працює рекреаційний терапевтичний центр «Пустельня золотого лісу», даючи змогу втомленим людям відновити свої психічні та фізичні сили. А туристам — насамперед ознайомитись із спорудою монастиря. Його особливістю є воскова посмертна маска Анни Дзюлянки — простолюдинки, обраниці магната Станіслава Лукаша Опалінського, представника одного з найвідоміших родів тогочасної Речі Посполитої. Під костелом, в криптах, знаходяться могили ченців, в капітолії розміщена гробниця родини Радзивилів, а в підземеллях каплиці святого Ромуальда саркофаг Станіслава Лукаша Опалінського. Навколо монастиря розташовані будиночки для туристів у своєрідному стилі монастирських келій, але з усіма зручностями. Сюди можна приїхати й у відпустку, і на пікнік, розпалити вогнище, організувати сімейну зустріч, скуштувати страв з кухні монастиря, прогулятися лісом, збираючи ягоди чи гриби.

По слідах динозавра У Свєнтокшиських горах палеонтологи виявили... сліди динозаврів. І з цього почалося нове життя у невеличкому селищі Балтове. З 400 його мешканців половина працює у Парку Юрського періоду, який був створений у 2004 році. Торік два мільйони туристів побувало тут, щоб побачити справжні сліди динозаврів та моделі цих доісторичних тварин у натуральну величину. У парку відтворено види 70 динозаврів, довжина найбільшого — 47 метрів. Причому польські «моделі» настільки правдоподібні, що їх купують навіть американці, які й самі створюють дива анімації.

	У Парку Юрського періоду динозаври — на кожному кроці. Дуже правдоподібні

Поруч розташований сафарі-парк, в якому на великій території вільно гуляють кілька сотень різноманітних тварин — спостерігати за ними з вікна автобуса набагато приємніше, ніж розглядати в тісних клітках. Є тут також зоопарк з екзотичними мешканцями. Тут же можна покататись на конях або ж на ролеркостері. Сплавитись на плотах або байдарках по місцевій річечці Кам’янці, слухаючи польські пісні у виконанні баяніста. У Балтові можна залишатися днів на два, що й роблять поляки, які приїжджають сюди на вихідні.

У середньовіччя. На шабаш відьом Туристичне лого воєводства — відьма на мітлі. А почалося все з того, що згадали давню легенду про двох чаклунок, які живуть у Свентокшиських горах. Одна була доброю, її називали чарівницею, інша — злою, тобто відьмою. Відтоді тема відьом використовується тут у різноманітних заходах — є навіть фестиваль «Шабат чаровніц». З місцевими «чаровніцами» можна поспілкуватись і в середньовічному поселенні, що біля Гути. Такому собі містечку майстрів. Місцеві люди, здебільшого колишні селяни, влаштували для туристів таку забаву, заробляючи при цьому собі гроші. Одні — розповідають про древні ремесла, інші — молоді дівчата — одягнувши відьомські наряди, розважають приїжджих легендами та інсценізаціями шабашу відьом. Ще й пригощають у корчмі запашним трав’яним чаєм та коржиками з медом або з полуничним джемом.

	«Чим ти раніше займалася?» — запитали ми у дівчини, яка розважала нас у відьомському наряді. «А я все життя чарувала», — сміючись, заявила полячка

У так би мовити столиці Свєнтокшиського воєводства — місті Кельце без чаклунок теж не обійшлося. Мало того, що готель, в якому часто зупиняються туристи, називався «Лисогори». В сучасному амфітеатрі, розташованому на місці кар’єру, в геологічному заповіднику «Кадзєльня» того дня відбувався медійно-культурний захід «Шабаш відьом» — понад 5 тисяч глядачів упродовж двох годин насолоджувались виступами польських зірок, які супроводжувалися комедійними сценками, здебільшого на політичну тему, та жартами ведучих. Поляки сміялись від душі. А на головній вулиці Кельце — Сенкевича — вирував ярмарок. Такі й у нас частенько бувають. Але не з таким розмахом, як тут. Ознайомлення з унікальними культурними та історичними пам’ятками Свєнтокшиського воєводства відбулося завдяки підтримці Польської туристичної організації.