Іподром віддають на приватизацію

Розділити три тисячі гектарів Мирогощанського іподрому селяни Дубенщини домагаються чимало років. У понад 1000 людей вже є на руках свідоцтва про право власності, проте отримати реально земельну ділянку не можуть. Тепер все залежить від того, за якою схемою у Кабміні вирішать провести приватизацію іподрому.

А поки у Києві вирішують, що робити із іподромом, мешканці Молодаво, які претендують на паї, звинувачують у всьому керівництво іподрому, мовляв, воно не хоче розпаювати землі, бо наразі заробляє на ній. З молодавцями не погоджуються мирогощанці, які працюють на іподромі. Останні не впустили нового директора іподрому, призначеного Міністерством аграрної політики, бо стверджують, лише нинішній директор допоможе їм отримати і землю, і майно. Ігор Пшеюк, юрист ДП "Мирогощанський іподром":

— Для того, щоб працівники підприємства, пенсіонери та соціальні працівники, які претендують на паї, отримали нарешті землю, їм потрібно єдине — одержати кадастровий номер. Проте державний реєстратор його не видає, бо каже, що на кадастровій карті — накладка. Справа у тому, що три тисячі гектарів іподрому перебувають у постійному користуванні нашого підприємства. Ми давно прохали Міністерство агропромислової політики дати нам дозвіл відмовитися від земель, проте нам не дозволяють. Справа у тому, що досі не визначили, за якою схему підприємство приватизовуватимуть. Міністр АПК говорив, що майно підприємства розділять між тими, хто на ньому працює. Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк заявляв, що половину акцій виставлять на продаж, 25% залишать державі, а 25% віддадуть працівникам. У першому випадку переживати немає за що. Селяни отримають із майном землю і ми навіть наполягатимемо, щоб приватизація була у два етапи: спершу людям віддали землю, а потім вже майно. Проте у другому випадку буде складніше: інвестор, який викупить 50% акцій, отримає з ними і землю. 1,5 тис. гектарів — ласий шматок, ось тому навколо підприємства і така боротьба. Інвестор сам вирішуватиме, віддавати землю йому селянам, а потім брати в оренду чи ні. Наразі вже підготовлена документація, щоб передати іподром управлінню Фонду державного майна. Коли останнє стане власником підприємства, домовлятися буде значно легше. Зокрема, ми хочемо розрахуватися із усіма боргами і, можливо, отримаємо дозвіл дати людям зерно за паї, принаймні продати їм за меншою ціною, ніж на ринку.

— Ми самі відстоюємо те, щоб землі іподрому розпаювали. Якби хотіли довести підприємство до банкротства, як зараз багато хто говорить, нам би нічого робити не потрібно було — податкова нам оштрафувала на 1,5 млн. грн. Але ми пройшли усі судові інстанції, аби оскаржити це рішення — і добилися цього. Так, зараз у підприємства є борги, але більшість нам дісталася від часу, коли іподром керував Давид Шварц. Я на посаді виконувача обов'язків з березня 2014 року, проте фактично отримав право керувати підприємством із жовтня, коли його нарешті вивели із реорганізації. З 1 лютого 2011 року, коли іподром намагалися ввести у ДП "Конярство України", підприємством керувала реорганізаційна комісія. Ми не могли самостійно відстоювати свої права у судах, не могли отримати кредит для посівної чи взяти участь у котрійсь із державних програм. Окрім того, були заблоковані усі наші рахунки. На початок реорганізації іподром мав близько 475 тис. грн. прибутку за 2010 рік. Проте вже за 2011 рік ми мали 700 тис. грн. збитків, бо пан Шварц продав якісь фіктивній фірмі цукор на 800 тис. грн. — цукор зник, а грошей ніхто не бачив. Окрім того, підприємство за останні три роки втратило надої молока. Колишній директор продав у 2011 році 300 голів телиць, які от-от мали вже доїтися. Залишилися лише старі корови та телята. Разом із телицями, до речі, віддали 200 тонн силосу. Він так і залишився у нас зберігатися, а минулого року фірма "ТГА" подала до суду, щоб ми віддали його. Той, що продавали, вже давно зіпсувався, тож нам потрібно віддати свій силос або заплатити близько 200 тис. грн. Збитковим є утримання коней. Конярство України винне нам вже понад 2 млн. грн. Окрім того, у 2008 році іподром прибав техніку і своєчасно не сплатив за неї. За це фірма, в якої купували, нещодавно відсудила 100 тис. грн. пені. Ще 137 тис. грн. у нас через суд вимагала фірма, в якої ми наймали техніку восени, щоб засіяти поля. У нас була домовленість і власниками фірми, що ми віддамо борг після врожаїв, проте коли у травні міністерство без погодження призначило нового директора, а фірмі пригрозили, що вона гроші не отримає, та, звісно, звернулася до суду. Виконавче провадження вони не застосовують, нам вдалося домовитися. Ми цього року стовідсотково засіяли поля. Плануємо продати пшеницю, сою, матимемо прибуток від гарбузів, які вирощуємо на замовлення австрійської фірми, тож повністю розрахуємося з боргами.

— Нам, працівникам іподрому, як і тим, хто раніше тут працював, хочеться одного — щоби землю нарешті розпаювали. Нинішній директор — Олександр Тищук — з нами за приватизацію підприємства бореться вже 5 років. Тому ми й не пустили іншого, нами не затвердженого призначенця, бо знаємо, що так нічого не отримаємо. Нехай нам спершу дадуть землю, майно, а тоді ми вже знайдемо інвестора, якому все віддамо. У Молодаво людей налаштовує проти нашого директора колишній керівник іподрому Давид Шварц. Коли був період, що нам зарплату не платили, Шварц через суд вимагав у іподрому 80 тис. грн. зарплати за період, коли він тут не працював, а бізнес тримав. Гроші йому віддали — він у 100 людей, вважайте, місячну зарплату відібрав. Тепер він хоче Мирогощу і Молодаво посварити.

— Ми співпрацюємо із підприємствами у різних областях України, зокрема з кількома на Рівненщині. Замовляємо їм вирощувати штирійські голонасінні гарбузи. Вже третій рік співпрацюємо із Мирогощанським іподромом. Ми даємо кошти та насіння, підприємство саме сіє, доглядає за гарбузами, а восени ми своєю технікою їх збираємо, бо лише наше підприємство має потрібні комбайни. Після врожаю розраховуємося із іподромом. Минулого року дали 7 млн. грн. за 1300 гектарів — даємо можливість підприємству заробити. Ми не є інвесторами іподрому, лише партнерами. Проте ми сподіваємося, що Мирогощанський іподром якнайшвидше приватизують і роздадуть акції селянам, тоді ми пропонуватимемо власникам акцій здати нам майновий комплекс та землі в оренду. Хочемо не лише вирощувати гарбузи у Мирогощі (цього річ засіли більше 700 гектарів гарбузів), а й встановити тут сушильну установку та тримати тваринний комплекс.

— Ми зібрали документи про фінансовий стан ДП "Мирогощанський іподром" та передали їх у Фонд держмайна. Близько двох місяців там вивчатимуть попит на це підприємство, потім визначать процедуру приватизації і передадуть нам. Іподром має велику кредиторську заборгованість, існує загроза банкрутства. Розпоряджатися землею самостійно підприємство не може — тільки за погодження з Міністерством АПК чи згодом з нами. Проте навряд чи ми дамо дозвіл, щоб іподром відмовився від права власності на землю. На кого будуть схожі працівники держустанови, якщо віддадуть землі державного підприємства людям, а потім це підприємство платитиме кошти за оренду землі? Господарство ж стане банкрутом. Як на мене, спершу має бути роздержавлення підприємства, а тоді вже розпаювання земель.