Промисловий видобуток базальту на території сучасної Рівненщини розпочався 1889 року, хоч базальтові стовпи у селі Берестовець на Костопільщині було виявлено ще у 1635 році.
Як повідомляють друковані видання того часу, справа ця була доволі прибутковою. У 1929 році 210 робітників видобували протягом року майже 70 тисяч тонн базальтового каменю. За десять років чисельність робітників, безпосередньо задіяних у видобутку каміння, збільшилась до 2829 осіб. За рік вони видобули більше 408 тисяч тонн базальту.
Кілька років базальт видобували вручну, а з копалень вивозили кіньми. Базальтові стовпи валили за допомогою сталевих клинків, а згодом спеціальними долотами подрібнювали до дрібніших фракцій.
На початку 30-х років ручну працю поступово замінили механізми. Для розламування великих каменів використовували спеціальні пристрої, діяли парові гусеничні копачки. Стрічкові транспортери, які вивозили камінь з кар'єрів, працювали на електричному струмі. Спеціальна система сит дозволяла сортувати базальт на окремі фракції. Залізничною віткою Янова Долина — Костопіль десять потягів доставляли продукцію до залізничної станції Костопіль. Далі вона йшла до Праги, Парижа, Варшави, Брюсселя, Кракова, Відня, Люксембурга, Лондона. Вулиці і площі саме цих міст вимощено базальтом з Рівненщини.
Стрімкий економічний розвиток і перспективність отримання постійних прибутків сприяли тому, що в 1934 році польська влада вирішила побудувати в Яновій Долині зразково-показове робітниче поселення на зразок вже існуючих селищ Даммершток у Німеччині та Кіфкук у Голландії, які були побудовані за проектами австрійського архітектора Лооса.
Шістсот надсучасних як на ті часи будинків мали постати у сосновому лісі на березі річки Горинь. Для забудови було виділено земельну ділянку площею 107 гектарів. Перші 80 комфортабельних будинків побудували на базальтовому фундаменті з дерев'яного бруса. Будівлі мали два поверхи, де розміщувалось по 2, 4 та 6 квартир. Всі вони були електрифіковані, проведено водопровід та каналізацію. Жити в таких умовах могли тільки мріяти більшість мешканців Рівненщини.
Добре вимощені вулиці селища виходили на дороги, які вели до сусідніх сіл: Підлужне, Злазне, Головин. У центрі промислового селища було побудовано громадський центр «Блок», де було розміщено кінотеатр на 400 місць, бібліотеку, спортивну залу, їдальню, готель і гуртожиток для молодих фахівців і робітників, які не мали сімей.
Сучасний стадіон дозволяв одночасно займатися спортом різним секціям. Футбольна команда «Стрілець» успішно виступала у першості Волині, а команда лижників протягом тривалого часу була незмінним лідером та переможцем регіональних змагань Східної Польщі. Про їхні успіхи регулярно повідомляла місцева газета «Janova Dolina-Glos Robotnika», яка виходила накладом 4000 примірників.
За короткий період Янова Долина стала важливим промисловим і культурним центром гірничодобувної галузі цілої Польщі. Поселення постійно розбудовувалось. Виростали адміністративні та допоміжні будівлі, торговельні приміщення, було облаштовано пляж і пристань.
Місцеві мешканці майже не відчували економічної кризи 30-х років. Працівники промислових підприємств сусіднього Костополя, де зарплата була доволі низькою, намагались влаштуватись на роботу в кар'єри. Кому пощастило влаштуватись, добирався на роботу пасажирським потягом, який курсував між містечком і робітничим поселенням чотири рази на добу. З трьох тисяч штатних робітників — 97% становили поляки. Жителі навколишніх сіл теж мали можливість працювати на видобутку базальту, але в основному в літній період, коли камінь добували у три зміни.
З початком другої світової війни і приходом радянської влади, а згодом німецької, каменоломня втратила можливість подальшого розвитку. Навесні 1943 року під час військового протистояння унікальне робітниче поселення було знищено разом з 600 його мешканцями.
