«Красива ера», або Як рівняни за Польщі розважалися та відпочивали

Дослідники акцентують увагу на тих проблемах міжвоєнної історії, які сприяли поглибленню конфронтації у міжнаціональних відносинах, та мало висвітлюють інші аспекти життя населення.

На танці — до Ющука, а по тістечка — до Раже

У той період мирно співіснували і творили польські, єврейські, українські та російські культурні громади. Тому пересічний мешканець Рівного мав можливість, незважаючи на свою національну приналежність, обирати, як і де він відпочиватиме увечері чи на свято. Прогулянки містом завершувалися відпочинком у рівненських ресторанах, кав'ярнях, цукернях та дансингах, приміщення яких розміщувалися переважно на перших поверхах будинків центральних вулиць Рівного. Адресна книга Волинського воєводства за 1930 рік на своїх сторінках подає перелік закладів, в яких можна було почастуватися тістечками, тортами та іншими смаколиками. Наприклад, на вулиці 3 Мая було шість цукерень, кав'ярню тримали А. Альбінський, Ф. Дерляхтер, Ш. Краснополь, ресторани — А. Бертош, Х. Іванська та навіть Спілка гастрономічних працівників. За спогадами рівнянки Галини Ціолковської-Модли, яка проживала в Рівному у міжвоєнний період, потанцювати можна було в Ющука та в Кременецькому павільйоні в парку Любомирських. А поласувати смачними тістечками, тортами та десертами — у чеха Ражего, який називав себе на французький манер Раже, чи у балканця Вилетяла. Смачну каву та чай подавали у турецькій кав'ярні. Окремо існувала турецька кондитерська-пекарня, власником її був справжній турок, який жодного слова не говорив польською.

Щовихідних — то гала-концерт, то світова кінопрем'єра

Концерти були звичним явищем у Рівному. Театральні та концертні трупи гастролювали Волинню з гала-концертами щовихідних. Взагалі в Рівному в той період діяло чотири театри та три кінотеатри. Найкраще для таких виступів був облаштований театр Зафрана. До прикладу, 19 березня 1927 року, до дня народження Юзефа Пілсудського, в приміщенні театру був влаштований концерт відомих оперних артистів, віртуозів балету і музикантів. Невідомий журналіст у газетній статті рівненського часопису «Волинське слово» за 1922 рік описує блискучий виступ, при переповненому театрі, майстрів оперної сцени А.?А. Росинської, О.?М. Урбан-Волковицької та Лева Княжича. В одному з чисел того ж часопису за 1923 рік повідомлялося, що 27 січня в кабаре «Новий світ» відбудеться бенефіс улюбленця публіки, досвідченого конферансьє Макса Бочковського, який розважатиме рівненську публіку своїм «веселим репертуаром». А от інтерес до кіно зріс у зв'язку з виходом на екран у 1929 році першого в Європі звукового фільму. Виробництво фільмів та потреба в них різко зросли. Репертуар стрічок у кінотеатрах Рівного того періоду змінювався кожних три-чотири дні, залежно від популярності фільму серед глядачів. Кінотеатр «Новий Світ» мав 330 місць і давав щоденні сеанси. Вартість квитків була доступною — 0,75-2,20 злотого. Чудове приміщення мав кінотеатр «Інтим» (пізніше «Ампір», «Де-Лі», згодом «Партизан») з великою залою зі сценою та ямою для оркестру. У партері було 476 місць та 6 лож. До речі, в кінотеатрі був водопровід і туалетні кімнати. У 30-х роках кінотеатр було оформлено у грецькому стилі. Це замовлення власника кінотеатру виконав рівненський художник Георгій Косміаді.

Дансинг від Мошковіча

У 1920-1930-х роках здивувати вибагливу рівненську публіку стає дедалі важче. Кінотеатри зі світовими прем'єрами на будь-який смак та гаманець, мистецькі (і не тільки) кабаре, ревю… Все це калейдоскопом уже робило розваги міською буденністю. Отже, існувала потреба постійного пошуку нових, небачених досі, модних у світі забав… Новий різновид відпочинку — дансинг запровадив львів'янин Францішек Мошковіч. Його суть полягала в тому, що гості закладу брали участь у танцювальному шоу, а не споглядали дійство під час вечері. Власне, в цей період активно гастролюють джаз-бенди зі Львова та й з усієї Польщі. Дансинги були настільки модними, що їх, як розвагу, рекламували в місцевих газетах окремими оголошеннями, відкривалися школи з навчання сучасних танців. У статті часопису «Echo rowen­skie» за листопад 1927 року невідомий дописувач-журналіст розповів про свої відвідини дансингу «Новий світ». Як виявилося, вчителька танців, пані Едіт, не володіла предметом, який викладала, танцювальні рухи нею імітувалися, виконувалися неграмотно. Автор порівнює навчання вчительки танців з нещодавніми уроками танцювальної пари з Техасу, яка, на думку дописувача, була прикладом правильного «морського танцю». Модне слово «дансинг» використовували власники ресторанів для заманювання до розважальних закладів молоді, яка цікавилася «забавами танєчними» до ночі. Число 191 часопису ««Echo rowenskie» від 18 листопада 1927 року рекламує «великий дансинг» в супроводі двох оркестрів, Варшавського джаз-бенду та саксофона. Для навчання танців відкривалися спеціальні школи, в яких місцеві вдосконалювали танцювальні рухи та навчалися нових.

У Рівному таки був свій цирк

У період між двома війнами у Рівному був навіть свій цирк. Це найбільш цікава тема для дослідження, адже довгий час, в тому числі в радянський період, про факт існування в місті такого розважального закладу й натяку не було. Приміщення цирку знаходилося на вулиці Замковій, 21 до 1930 року. Власником закладу був Вольф Гендельбарг. Цирк був дерев'яним, мав власне опалення. В документах Державного архіву Рівненської області зберігається документ, складений за результатами перевірки цирку спеціальною комісією. У висновках перевірки вказано: «його приміщення в дуже поганому стані, дах у декількох місцях прогнувся, шатро діряве, дерев'яна конструкція в багатьох місцях погнила. Опалювальні печі складені неправильно, підлога прогинається через тонкі дошки, сходи до галереї цирку слабкі, електрична реклама виконана не надійно, що може призвести до закорочення електромережі та пожежі. Такий стан речей не може забезпечити безпеку глядачів, яких розраховано на приміщення — 700 осіб, а заповненість залу часом буває — 3000 осіб. В будівлі тільки два вогнегасники. Немає окремого туалету, а лише брудна будка на два місця». Цього висновку комісії було достатньо для закриття розважального закладу. Відтоді та дотепер на цьому місці — лиш складські приміщення.