Заняття з вивчення китайської мови розпочалися в Острозькій академії. Їх проводить професор Фида Умар, який приїхав на запрошення університету з Китаю. Професор викладатиме мову свого народу в Острозі протягом двох років. Він розповів кореспонденту «РВ», як наважився приїхати сюди і чим українські студенти відрізняються від китайських.
Фида Умар розповів, що народився і все життя прожив у Китаї: — Моє ім’я незвичне для китайців, проте звичне для мусульман, яким я є за віросповіданням. Взагалі ж за національністю я — уйгур. Уйгури є однією з 56 етнічних груп Китаю. Вони розмовляють своєю мовою — уйгурською. Проте з початкової школи я вивчав китайську. Продовжив її вивчати в університеті. Зараз я живу в місті Урумчи Синьцзян-Уйгурского автономного району Китаю. Працюю в Синьцзянському аграрному університеті ректором інституту китайських мов. Російську мову мені вдалося вивчити, коли в СССР були тісні дружні відносини з Китаєм. Зараз нею і спілкуюся з українськими студентами, хоча, зізнаюся, моя російська залишає бажати кращого. Чому наважився поїхати так далеко від батьківщини пояснює так: — Незабаром мені буде 60. Через п’ять років я виходжу на пенсію. Протягом цих п’яти років я хотів пожити в іншій країні. Я хотів зрозуміти, як це — викладати китайську в іноземній країні, в іншому мовному оточенні. Хотів також порівняти наші системи освіти. Для цього здав державний екзамен в Китаї і мене направили в Острог. Чому не в Київ? Там і так багато китайців, а в Острозі я — перший. До того ж в університетах Києва ставиться вимога — обов’язкове володіння українською мовою. А я ледве російською розмовляю. Тож хотів би повністю опанувати спершу її, а вже потім перейти до вивчення української. Система вищої освіти, з якою китайський професор ознайомився в Острозькій академії, за його словами, схожа до китайської. — Але є і відмінності, — каже викладач. — Наприклад, обід в китайських студентів — півтори-дві години. В цей час уроків немає, всі відпочивають. А тут уроки проводять і в обід. Крім того, урок триває у нас 50 хвилин, тут більше години. В Україні є групи, де всього 7-10 студентів, у Китаї група налічує не менше 25 студентів. Українським студентам вчитися легше. Китайські студенти більш дисципліновані і вчитися їм важче. У них немає вихідних, як тут — у суботу і неділю. Студенти задоволені новим викладачем з Китаю. — На його заняттях цікаво, — говорить студентка четвертого курсу економічного факультету Олена Чаклош. — На першому він учив нас вимовляти звуки і правильно ставити наголоси, тому що в китайській мові одне й те ж слово може мати чотири види наголосів і, відповідно, чотири різних значення. У ній немає родів і часів, проте все одно це дуже складна мова. Для того, щоб оволодіти нею, потрібно знати не менше п’яти тисяч ієрогліфів. На другому занятті ми вже пробували їх писати. Це не важко, проте потрібно пам’ятати, що в Китаї пишуть зліва направо і зверху вниз (в стовпчик). Олена Чаклош — одна із сорока студентів та викладачів, які записалися на сертифікатний курс вивчення китайської мови. За це кожному із слухачів довелося викласти 550 гривень. — Роботодавець скоріше зверне на тебе увагу, якщо в резюме ти зазначиш, що можеш розмовляти китайською, — пояснює дівчина. — Сьогодні компанії зі світовим ім’ям мають вихід на ринок Китаю, і їм потрібні працівники, здатні спілкуватися з китайцями. До того ж знання цієї мови відкриває перспективу поїхати до Китаю і влаштуватись там на роботу. Так зробив син канадців, у яких я жила в рамках обмінної програми «Канада. Світ. Молодь». Він непогано заробляє в Китаї. До слова, про вивчення студентами китайської керівництво університету говорило ще два роки тому. — Протягом цього часу тривала наша переписка з представницьким державним органом Китаю, і врешті до нас направили Фиду Умара на два роки, — каже ректор Острозької академії Ігор Пасічник. — На його прохання ми надали йому окреме житло. Це вже буде сьома іноземна мова, якої навчають в академії. Окрім стаціонарного навчання китайської, ми плануємо ввести дистанційне та заочне, тому що є багато бажаючих вивчити цю мову. Нам телефонували і з Рівного, і з Хмельницького, і з Тернополя. Доки керівництво академії складає плани з популяризації китайської серед українців, китайський викладач помалу адаптується до життя в Україні. Харчується, за його словами, в основному хлібом, сметаною, молоком і яйцями, хоча купує й інші продукти. Його здивувало, що в Україні на ринку масово торгують свининою, тоді як баранини не знайти. Неприємно вразили високі українські ціни. Фида Умар планує показати Острог своїй сім’ї — дружині та двом дочкам, які живуть і працюють в Китаї. Вони збираються приїхати до нього влітку, на канікулах, бо, за словами Умара, їх цікавить, як живуть українці.
