Структури, які очолював Василь Червоній, ніколи не мали матеріальних проблем. Джерела поповнення партійної каси грошима і майном увесь цей час залишалися таємницею, спробувати відкрити яку не наважувались навіть в СБУ. Коли ж Червоній торік раптово загинув, із фінансуванням почалися проблеми. До часу про це не говорили відкрито. Аж поки рада обласної організації Української народної партії, яку за життя очолював Червоній, не вирішила виключити зі своїх лав Сергія Олексіюка та Івана Турка. Причиною, як стверджують у парторганізації, стали не ідеологічні суперечки, а розподіл майна, яке залишилося у розпорядженні партії після Червонія. Записані на різних власників автотранспорт, земельні ділянки, приміщення та інше почали ніби «розповзатися» без відома і згоди нового керівника партійної організації Світлани Ніколіної у напрямку, близькому до Олексіюка та Турка.
Цього слід було очікувати. Розуміючи примарність політичних перспектив парторганізації, найбільш прагматичні із її активістів вирішили залишити собі хоча б щось, окрім згадки про роки, проведені під керівництвом Василя Червонія. І, не поділивши, як ведеться, посварилися. Можливо, завдяки цій сварці стануть нарешті відомі справжні джерела матеріального добробуту парторганізації, а також імена тих, хто цей добробут підтримував, віддаючи під контроль структур Червонія адміністративні будівлі, ставки та земельні ділянки.
Коментарі Світлана Ніколіна, голова Рівненської обласної організації УНП: — Рада обласної організації УНП засідала в неділю. Питання про виключення Івана Турка і Сергія Олексіюка розглядалося. Але чому саме, коментувати не вважаю за потрібне — це стосується внутріпартійних справ, які не вимагають і не потребують розголосу. Сергій Олексіюк: — Не хочу нічого коментувати, і не тому, що з газетою «Рівне вечірнє» у нас своєрідні стосунки, а тому, що просто не хочу. Тому, що живу за біблійною заповіддю: «Люби ворогів своїх». Мирослав Семанів: — Я розумію, про що ви запитуєте, але нічого коментувати не буду. Бо не хочу, щоб саме від мене «все це» йшло. Може, згодом хтось і візьметься прокоментувати, що ж у нас відбулося і чому. Іван Турко: — Мене, як кажуть в народі, без мене одружили. Бо зараз я відпочиваю в рідному селі на Львівщині. І про своє виключення з УНП дізнався з телефонних дзвінків друзів. Скажу, що такого не могло статися навіть у часи комуністичної диктатури в СРСР. Бо якщо виключали людину з партії, то обов’язково викликали її на збори і обов’язково попередньо проводили відповідне розслідування, перевіряли висунуті проти неї звинувачення. А загалом відбувається ось що. Пані Ніколіна ще за життя Василя Червонія вела якісь закулісні ігри, щоб його скинути. Коли ж його не стало, то чи хтось їй поставив таке завдання, чи сама надумала, але старається розігнати і спаплюжити під надуманими приводами найближче оточення пана Василя, його найкращих побратимів. Я неоднаразово їй про це говорив, а також критикував за ті чи інші рішення, на наших внутрішніх партійних зібраннях. І багато партійців визнавали, що я маю рацію і мене підтримували. Скажімо, з членів Рівненської міської організації УНП 80% за мене. Вони навіть казали, що будуть мене висувати і підтримувати на голову організації під час позачергової звітно-виборної конференції, яка має відбутися 20-21 серпня. Ось Світлані Ніколіній це все, мабуть, дуже не сподобалося.
