Люди, яким нецікавий футбол, навряд чи щось чули про Андрія Поповича та Руслана Костишина. А ті, кому футбол цікавий, може, щось і чули, але навряд чи запам`ятали. Тому що ані футболіст Попович, який грає за команду «Минай», ані тренер Костишин, який очолює команду «Колос», нічого зі своїми командами поки що не виграли і є на сьогодні лише одними із кількох тисяч українців, що заробляють на життя футболом.
Аби прославитися, в обох є традиційний шлях — здобути якийсь футбольний титул чи встановити ще якесь футбольне досягнення. Тоді тебе принаймні впізнаватимуть футбольні вболівальники. Вказаний шлях складний і не всім до снаги. Набагато простіше прославитись хамством — у нас його сприймають із захопленням.
Першим хамом у футбольній Україні був такий собі Ігор Гамула — посередній футболіст і ще більш посередній тренер, який нині тренує дворову команду в Москві. Очоливши років з десять тому одну з українських команд, цей Гамула почав матюкатися на пресконференціях після матчів і одразу ж став мегапопулярним.
Після того, як цього матюгальника очікувано погнали з тренерів, один відомий телеканал зробив із нього «ведучого футбольної програми». Все закінчилось провалом — виявилося, що інтелект Гамули закінчується на тих самих словах, які він нахабно промовляв у телевізійних ефірах і від яких дуріли молоді журналісти, а особливо журналістки.
Тепер це все повернулося. Після останнього туру чемпіонату України головною новиною для значної частини футбольних і нефутбольних ЗМІ стало не дострокове здобуття київським «Динамо» титулу чемпіона, а непристойні висловлювання Руслана Костишина на пресконференції після гри, які миттєво і люб’язно розповсюдили ті самі молоді журналісти та журналістки. Менше пощастило Андрію Поповичу, який матюкався у післяматчевому флеш-інтерв’ю — його хамство на тлі Костишина якось не дуже зауважили.
А дарма — хамів слід жорстоко карати, аби наш футбол остаточно не перетворився на суперечку «крутих пацанів», які поміж себе слів не вибирають. Бо коли можна Костишину та Поповичу, які у футболі ніхто, то чому не можна тим, хто у цьому футболі щось виграв? Не кажучи вже про власників наших футбольних команд, на чиїх чесно зароблених грошах цей футбол тримається.
Українська асоціація футболу цілком слушно прагне покарати власника команди «Олімпік» Владислава Гельзіна, який ще у березні казав непристойності у телеефір. Але тоді слід так само карати й інших — що це за подвійні стандарти?
А поки асоціація думає, футбол сам покарав дох із трьох названих тут хамів від футболу. «Олімпік», який фінансує Гельзін, та «Минай», за який грає Попович, ділять поміж собою останнє місце у чемпіонаті. Те ж саме буде і з «Колосом», якщо Костишина не покарають за публічне хамство.
А щодо популярності — то слава матюкальника швидкоплинна. Звісно, коли це не Лесь Подерв’янський!