Народного депутата Миколу Кучерука, який з першого дня був на Майдані у Києві, тепер частіше можна побачити у Рівному — на мітингах, на барикадах, під час переговорів мітингувальників із владою. А днями мітингуючий народ призначив Кучерука головою новоствореного облвиконкому, який нібито має перебрати на себе функції нинішньої облдержадміністрації. Тобто Микола Кучерук може зайняти все ще вільний кабінет на шостому поверсі ОДА, з якого керував областю Василь Берташ?
— Не йдеться про посади. Я залишився на Рівненщині координатором як депутат Верховної Ради. А про посади, кабінети я навіть не хочу чути. Для мене головне, аби Україна і Рівненська область рухалися у правильному напрямку. — Тобто саме для того, щоб область рухалась у "правильному напрямку", вже було кілька спроб, але безуспішних, скликати сесію обласної ради? Уже призначена наступна дата — 31 січня. Як думаєте, відбудеться у п'ятницю сесія? — Депутатський корпус має бути незалежним від голови ОДА і голови обласної ради. Прислухатися до думки тільки своїх виборців. Всі, кому небайдужа доля нашого краю, повинні прийти 31 січня до обласної ради. Депутати, які з народом, увійдуть у Народну раду, інші ж підтвердять, що підтримують режим, тому не можуть відображати інтереси громадян, які віддали за них свої голоси. Можна втікати скільки завгодно, як це робить голова обласної ради Юрій Кічатий, але є час, коли треба стояти і розмовляти з простими людьми, слухати і думати. — Чи можливо сформувати нову більшість в обласній раді? — Народна більшість в обласній раді вже є. Проблема лише у тому, чи депутат, який прийде на сесію, зуміє проявити хоробрість і сказати: я з людьми, я виконуватиму порядок денний, проголосований на віче. Гратися у казуїстику, визначати, законно щось чи ні — зараз не час. Скажімо, люди вимагають повернення рівненського "Беркута" додому. То депутати зобов'язані проголосувати за відповідне рішення і послати його керівництву міліції. Оце називається народна політика. Тоді у Києві зрозуміють, що варто прислухатися до думок, які є у кожній області. — І все ж саме у Києві "робиться велика політика". І усе ще існує в людей побоювання, що влада може запровадити в Україні надзвичайний стан. — Упевнений, надзвичайного стану не буде. Тому що це буде повторенням тієї ж помилки, що і прийняття диктаторських законів 16 січня. Хто-небудь їх боявся? Ніхто. Бо закон, якого не визнає суспільство, є нелегітимним. Запровадити надзвичайний стан легко, а ось вийти з нього, ще й показавши, що ти цим станом чогось добився, дуже важко. — Кабмін пішов у відставку, закони 16 січня скасували... Влада пішла на поступки. Чи готова опозиція зі свого боку йти на поступки? — ...Але "беркутівців", винних у побитті студентів, так і не покарали. Досі немає жодного розслідування, яке показало б нам усім, що сталося насправді в ніч 30 листопада. А ще — наступ на Майдан 11 січня, смерть людей на вулиці Грушевського. Тому ніяких уступок, яких хоче влада (звільнення адмінбудівель та вулиць), не може бути. За пролиту кров потрібно відповідати. — А вимога щодо відставки Президента? — Так, наша вимога — вибори нового Президента. Якщо ми перейдемо до Конституції, за якою буде парламентсько-президентська республіка, внесемо поправки у закони про вибори, а Верховна Рада змінить склад ЦВК, то можна спокійно іти на перевибори і Президента, і парламенту. — Люди з Майдану розійдуться, коли будуть виконані всі сказані вами умови? — Ми сьогодні не управляємо Майданом. Майдан — це люди, громадськість. А ми є лише інструментом в руках цих людей, тому що ми — народні депутати, які висловлюють інтереси наших виборців. Коли ми робимо якісь кроки, то узгоджуємо їх з людьми на Майдані. Не політики повинні управляти суспільством, а суспільство повинне забезпечувати свої права через політичні партії, депутатський корпус. tag:майдан
