Час і суспільно-політичні події змінювали їхні назви, іноді по декілька разів.
Галина Данильчук досліджує історію перейменування вулиць Рівного
У Рівному — майже 500 вулиць. Великі й малі, старі і щойно утворені, з розмаїттям назв вони складають вуличну вікіпедію міста, а їхня історична ретроспектива дає нам уявлення про далеке і близьке минуле. Час і суспільно-політичні події змінювали їхні назви, іноді по декілька разів. І завжди на історичних зламах цей процес люди не одразу сприймали. Небагатьом вулицям Рівного пощастило зберегти свої первісні назви.
Вулиця Замкова пронесла свою назву через віки, хоча не зберегла ні самого замку, ні хоча б старої електростанції князя Любомирського. Поруч — старожилка Шкільна, що одержала свою назву від синагог, які були одночасно і школами — тут їх було декілька, в тому числі й головна рівненська іудейська святиня.
У давнину назви вулиць вказували на напрямок доріг, частиною яких вони були — Велика Мінська, Дубенська, Бармацька, Житинська, Омелянівська, Золотіївська, Дворецька… Києво-Брестське шоссе, що пролягло через місто в середині ХІХ ст., дало назву центральній вулиці міста — Шосова.
Були вулиці, що одержували назви від важливої установи, яка там знаходилась — Гімназійна, В'язнична, Аптекарська, Волосна. За старими топонімами можна дізнатися, чим займалися люди саме на цій вулиці, які ремісники там мешкали — Шевська, Сапожний провулок, Броварна, Гарбарська, Пекарська, Ковальська, Рибна. Торгова, Хмільна. За такими назвами ми можемо констатувати, що Рівне ХVІІІ— ХІХ ст. було досить значним торгово-економічним центром Волині. Провулок Княжий, вулиця Казимира Любомирського засвідчують, що містом з 1723 року володів польський княжий рід Любомирських. Була в Рівному вулиця Німецька (сучасна Гетьмана Мазепи), де селились німці фабриканти-суконники. Рівне понад двісті років входило до складу Великого князівства Литовського, і вулиця Литовська, як вважають історики, могла бути місцем компактного проживання литвин-русинів.
Очевидно, в давнину самі жителі міста давали назви вулицям, які легко приживалися, бо не були випадковими. Часто назви вулиць були прив'язані до їхнього місцезнаходження чи ландшафту — Біла, Крейдяна, Висока, Глибока, Підгірна… На Крейдяній поклади білої крейди виходять на поверхню, і місцеві жителі завжди добували там цей мінерал для господарських потреб. Назва Глибока є теж не випадковою, адже й сьогодні вулиця тягнеться між двома природними підвищеннями у напрямку до берега річки Устя. Вулиці називали за їхніми розмірами — Вузька, Коротка, Мала, Поперечна, Прохідна, Променева. Вулиця Межова була межею між містом і с. Двірець, Гранична відділяла від центру с. Видумка. То були перші і досить влучні назви наших вулиць, які у ХХ ст. зазнали численних змін.
Центральна вул. Соборна змінювала таблички сім разів — Шосейна, Романівська, 3 Травня, Німецька, Сталіна, Ленінська, але для рівнян вона завжди була головною. Соборна — найкраща з назв, якими вона була позначена впродовж свого "життя".
Сучасна вулиця 16 Липня — одна із старих вулиць, і теж — серед рекордсменів перейменувань. Перша назва Директорська, бо саме тут мешкав директор Рівненської гімназії. А потім її перейменовували на Малу Фольварочну, Ново-Директорську, Галлера, Кенінгсбергштрасе, Леніна, Комуністичну.
Невеличка вулиця 24 Серпня, що є, по суті, продовженням вулиці Замкової, шість разів змінювала назву — Броварна, Садова, Князя Скорупки, Зюдрінг, Чапаєва.
Перше значне перейменування вулиць Рівного відбулося з приходом польської влади у 1921 році. Головна вулиця була перейменована на честь Конституції Речі Посполитої, яка була прийнята 3 травня 1791 р. Вулиці були названі іменами визначних польських культурних, військових і політичних діячів — Г. Сенкевича, Л. Кулі, С. Жеромського, Ю. Пілсудського, Г. Нарутовича, К. Любомирського, Я. Собеського, Е. Ожешкової… Загалом всюди домінувала польська мова, і старі україномовні назви вулиць набули польського звучання — Злотна, Блотна, Крутка, Бяла… За законами цієї держави Рівне жило до 1939 року.
І знову зміна влади змінила назви наших вулиць — бо треба було прищеплювати нову ідеологію, нові імена, які мали стати провідниками у примарний світ комунізму. Однак влада була "демократична" і все робила "за проханням трудящих". Зберігаються у Рівненському архіві документи про перейменування вулиць Рівного у 1939 році. Із протоколу №1 від 17 грудня 1939 р.: "…задовольнити прохання колективу робітників Держпивзаводу м. Ровно про перейменування вул. 3-го Мая на вул. ім. Сталіна. Голова міськради Беленький. Секретар Чопенко". "…задовольнити прохання колективу міськфінвідділу про перейменування вул. 13 дивізії на вул. Червоноармійську". "…задовольнити прохання вчителів та учнів старших класів Української гімназії про перейменування назви вул. Шемплінського на вул. ім. Свердлова". "…задовольнити прохання робітників обласного радіокомітету та міського радіовузла про перейменування назв вул. Пілсудського на вул. 17 Вересня і прохання Ровенської фабрики кондвиробів про перейменування вул. Легіонів на вул. ім. Горького"… Потім влада втомилася "задовольняти прохання окремих колективів на перейменування окремих вулиць" і склала постанову від 5 січня 1940 р., де зазначила: "…зважаючи на численні просьби колективів… перейменувати вулиці, які носять ім'я графів, князів, генералів, поміщиків, буржуазних націоналістів і других ворогів народу Ровенська міська рада постановила…" і перейменувала за раз 35 вулиць. Так з'явились у Рівному вулиці Калініна, Дзержинського, Ворошилова, К.Маркса, Чкалова, Пушкіна, Островського, Папаніна, Щорса, Маяковського, Стаханова, Радянська, Жовтнева, Фрунзе, 1 Травня… На той час у Рівному було 194 вулиці.
Німецькі окупанти теж мали намір надовго осісти на наших землях, і міська управа швидко замінила назви основних вулиць "столиці" окупованої України. Німецькою стала наша головна вулиця, з'явились вулиці СС, Гітлерштрасе, Кенінгсбергштрасе, Шлосштрасе… Заграючи з українським національним рухом, деяким вулицям дали імена відомих українців — Б. Грінченка, П. Саксаганського, І. Виговського, І. Котляревського. Навіть частина вулиці Т. Шевченка була названа іменем нашого земляка, активного борця за незалежність України полеглого Григорія Горбачевського (похований на кладовищі "Грабник").
У повоєнні роки вулиці Рівного максимально були перейменовані відповідно до комуністичної ідеології. Місто зростало, розбудовувалось, і нові вулиці одержували імена найбільш відомих героїв радянської доби, які безпосередньо не мали жодного стосунку до нашого міста. В час освоєння космосу одразу декілька вулиць назвали іменами космонавтів — Гагаріна, Терешкової, Ніколаєва, Титова, Поповича, Макарова. Вулиці перейменовували до різноманітних ювілеїв і визначних дат.
Звичайно, що з народженням незалежної України настав черговий етап заміни назв вулиць, які прославляли неіснуючу державу СРСР і комуністичну ідеологію.
tag:Перейменування
