У 90-х роках Юрій Торгун був відомий хіба що у колі своїх друзів. Пізніше, «розкрутивши» власний бізнес, став поважним підприємцем. Тепер він, як секретар міськради, друга за впливовістю людина у Рівному. А останнім часом, поки відсутній на роботі Віктор Чайка, йому доводиться виконувати й обов’язки міського голови. Стрімкій кар’єрі Юрія Торгуна може позаздрити будь-хто. Колеги — депутати міської ради та члени міськвиконкому — характеризують його як вимогливого, іноді надто різкого у висловлюваннях і рішучого у прийнятті рішень чиновника. У сімейному колі, стверджують його рідні та друзі, він зовсім інший. Кореспондент «РВ» спробував дізнатися про невідомі для більшості рівнян грані особистого життя політика.
Все починалося з квітів Юрій Торгун довго не погоджувався на розмову про свою родину. Пояснював це тим, що сім’я для нього — сфера дуже інтимна, не хоче він виносити подробиці свого приватного життя на широкий загал. Втім, вдалося його переконати, що для публічного політика не може бути закритих тем. Зустрілись ми з Юрієм Торгуном у його робочому кабінеті одразу після закінчення сесії міськради. Під час розмови пан Юрій вийняв із шухляди... величезний сімейний альбом. Пояснив: це як сімейна реліквія, яка завжди з ним. Мій співрозмовник поволі почав гортати альбом, показуючи фотознімки і водночас коментуючи їх: — Це ми з дружиною Ольгою у Франції біля Ейфелевої вежі. Це разом із дружиною та дітьми в Італії навпроти відомого Колізею. З кожної подорожі ми намагаємося привозити якісь невеличкі сувеніри, які дружина згодом уміло додає до нашого сімейного інтер’єру. А це два мої синочки: Андрійко та Данилко. Одному вже дев’ять років, а молодшому тільки чотири. А це моя донечка. Вже доросла — 23 роки. Мене часто питають, чому в дітей така велика різниця у віці, а я жартома відповідаю — перша дитина народжується від великого кохання, а решта тоді, коли починаєш розуміти, що в змозі їх забезпечити та поставити на ноги. На жаль, з донькою ми рідко бачимося. Вона навчається зараз у Данії на факультеті міжнародних правових відносин. Приїздить тільки на свята або коли збираємося разом на відпочинок. Взагалі, мені подобається подорожувати по світу разом із сім’єю. Тим більше маю таку можливість. Але так було не завжди. Починав свій трудовий шлях нинішній секретар міської ради інженером-технологом у Рівненській філії Ростовського інституту технологій та машинобудування. З 1986 року пішов таксувати. Через чотири роки разом зі своїми товаришами почав ганяти машини з Польщі й назад. А в 90-х роках разом із дружиною розпочав свій бізнес. Тоді ще нікому не відома у місті родина Торгунів однією з перших відкрила у Рівному більш-менш цивілізовані точки продажу квітів, що були розміщені в магазині «Обнова», в приміщеннях центрального гастроному та гастроному «Дружба». Бізнес почав непогано розвиватися, оскільки був на той час новим для міста. Тим більше, дружина ставилася до цієї роботи з великим натхненням і досить професійно — навіть закінчила в Києві спеціальні курси з дизайну квіткових букетів. Минув час, з’явилось чимало конкурентів, і бізнес цей почав потроху занепадати. Та не занепав духом пан Юрій — невдовзі з’явилась нова справа: фірма «Ізотерм» однією з перших у місті почала займатися теплоізоляційними технологіями.
З «хрущовки» — у власний будинок Тривалий час пан Торгун разом зі своєю сім’єю прожив у трикімнатній квартирі на вулиці Сагайдачного. Каже, що любив свою квартиру за те, що вона була затишною. Здебільшого завдяки його дружині. Декілька років тому пан Юрій разом із сім’єю переїхав до приватного двоповерхового будинку в районі вул. Малорівненської. — Чотири роки тому я придбав будинок, — розповідає Юрій Торгун. — Точніше, одну коробку. А потім разом із дружиною самі його перепланували так, як хотіли. Будівництвом я не займався особисто, оскільки не вистачало на це часу. Хоча робити вмію усе — починаючи від кладки цегли і закінчуючи опоряджувальними роботами. Фактично за рік ми повністю закінчили облаштування будинку і переїхали туди. Пан Торгун каже, що цей рік для нього був досить напруженим, оскільки, окрім бізнесу, доводилося особисто контролювати роботу будівельників. Неодноразово доводилося підвищувати тон і вимагати по декілька разів перероблювати неякісно виконану роботу. Як приклад він пригадав ситуацію, коли змушував майстрів тричі перекладати у себе в дворі пічку: — Я, звичайно, розуміюся не на всьому. Але ж існує чимало спеціальної літератури. Тоді я її вивчаю і принаймні маю приблизне уявлення, як виконується та чи інша робота. Відповідно, після цього можу вимагати з працівників виконувати її на належному рівні. Облаштуванням будинку нинішній секретар міської ради займався разом із дружиною. Власне, вона і була його ідейним натхненником у питаннях декору. Дружина займається підбором та доглядом за квітами і декоративними рослинами біля будинку. Щодо самого будинку, то якогось конкретного стилю він не має. Кухня облаштована під старовину, а вітальня виконана у більш сучасному стилі. Хоча в залі вимуруваний камін, біля якого родина пана Юрія любить збиратися вечорами. Особливо коли на вулиці холодно. Пан Торгун каже, що при облаштуванні будинку в першу чергу звертали увагу на те, щоб у ньому було затишно і зручно жити. Ніякої живності вдома Торгуни не тримають. Раніше, ще коли не мали власного будинку, то сім років тримали собаку породи бассет. Після того, як цей пес пропав, більше бажання заводити тварин не виникало. Діти спочатку просили батька купити песика, але згодом самі відмовилися від такої ідеї.
Найкращий відпочинок — з сім’єю З дитинства секретар міської ради полюбляв відпочивати на риболовлі. До активного відпочинку його привчив батько, який був вчителем. Тепер пан Торгун займається рибною ловлею разом зі своїми синами. Крім того, полюбляє з ними поганяти у себе в дворі у футбол. Каже, що малечі це дуже подобається, і він сам таким чином фізично і морально відпочиває від роботи. Пограє годину-півтори і забуває про всі проблеми. Ще одним його сімейним захопленням є спідвей. Це чи не єдиний вид спорту, змагання з якого пан Юрій разом зі своїми дітьми регулярно відвідує. Коли є можливість, навіть у Польщу на змагання міжнародного рівня їздить. А коли не вистачає часу, то влаштовують власні змагання десь на природі. Для цих потреб він навіть придбав квадроцикли. В будинку пана Торгуна немає ні сауни, ні басейну. Але полюбляє разом із своїми друзями раз у тиждень відвідувати сауну. А взимку, коли вдарять перші морози, «моржує». — Два роки тому на Басівкутському озері я побачив, як люди пірнали в ополонку і з якими задоволеними обличчями вони звідти вилазили, — зізнається пан Торгун. — Тоді вирішив і сам спробувати. Дуже сподобалося. По-перше, дуже корисно для здоров’я, а по-друге — чудово піднімає тонус. Це захоплення більшість його друзів схвалюють. Але тільки на словах. Долучатися до такого виду спорту особливого бажання не мають. Винятком є депутат міської ради і голова правління ЗАТ «Речовий Ринок» Володимир Рабінюк, який займається «моржуванням» значно довше. Секретар міської ради каже, що любить приймати в себе вдома гостей. Влітку ці зустрічі зазвичай відбуваються у бесідці. Для гостей він навіть особисто готує в печі м’ясні страви, які згодом із задоволенням всі разом з’їдають під холодне пиво. А взимку — зустрічаються біля каміна у вітальні. Але найбільше задоволення йому приносять новорічні свята — час, коли вдома збирається уся його родина.
