Скільки мільйонів вузликів макраме сплела за своє життя рівенська майстриня Ольга Нєчаєва, сказати напевно не зможе ніхто. Але якби хтось взявся лічити, то вже мабуть давно її ім’я було занесене до Книги рекордів Гіннесса. Однак, на диво, хоч аналогів робіт майстрині нема напевно не лише в нашій державі, а й у світі, про дивовижні квіти Ольги Нєчаєвої досі мало хто знає і навіть на виставки за межі області жодного разу жінку не запрошували.
До макраме Ольга Нєчаєва долучилася ще будучи школяркою. Тоді її, семикласницю, навчила плести мама, яка вечорами, щоб заробити додаткову копійку, плела з макраме декоративні кошики. Увесь Мізоч — рідне село п. Нєчаєвої на Здолбунівщині — замовляв мамі тоді модні кошики, яких рукодільниці, особливо перед святом 8 Березня, доводилося плести по п’ять-шість штук водночас, оскільки чимало чоловіків хотіли своїм дружинам зробити саме такий оригінальний подарунок. Для школярки Олі вузлики, сплетені маминими руками, були цікавою забавкою, і вона щовечора охоче спостерігала, як на її очах «виростали» кошики. Поступово і сама навчилася орудувати вузликами не гірше від мами.
Однак лише кошиками Ольжине захоплення макраме не обмежилося. Після закінчення Рівенського ПТУ №9 дівчина прийшла працювати на завод «Газотрон». Тут познайомилася з майбутнім чоловіком і вийшла заміж. Коли народилася донька, Ольга не просто сиділа з нею вдома. Вона постійно щось творила. Розмальовувала кухонні дощечки зображеннями казкових героїв, які нічим не відрізнялися від ілюстрацій у дитячих книжках (це при тому, що з малювання у школі Ользі ставили три бали! — Прим авт.), вишивала ікони, плела серветки. І саме в цей період свого життя вона почала робити технікою макраме квіти. Причому зразків плетених чи хоч би описаних у книгах у неї не було. Вона, як справжній митець, творила свої роботи з натури, тобто дивлячись на живі квіти. Тож поступово за чотирнадцять років, а саме стільки доньці Ольги Нєчаєвої, у неї у квартирі з’явилися нев’янучі підсніжники, кали, конвалії, орхідеї, чорнобривці, іриси та безліч інших квітів.
Сплетені репсовим вузлом квіти Ольги Нєчаєвої настільки схожі на справжні, що здалеку й не відрізниш. Про те ж, скільки у них вкладено праці, знають тільки рідні та знайомі майстрині. Адже лише для однієї пелюстки потрібно сплести близько ста вузликів, а на виготовлення двох-трьох квіток іде місяць. Якщо квітка складніша, на неї місяць-два потрібно. Від затягування вузликів часто раняться пальці, дрібна робота (а щоб квіти були схожі на натуральні, потрібні тонюсінькі ниточки) втомлює очі. Але це не зупиняє п. Ольгу, бо вона настільки любить квіти, що хоче за своє життя з кожного їх виду створити копії з макраме.
— Я дуже люблю квіти, — зізнається вона. — Мені здається, що вони до мене сміються. І я можу годинами стояти біля клумби, роздивляючись ту чи іншу квітку, щоб потім зробити її з ниток.
Втім, виготовлена квітка з макраме — це ще не вся робота. Ще потрібно її пофарбувати у натуральний колір, підібрати дротик для стебельця, зварити пелюстки у кип’ятку, щоб вони набрали відповідної форми, оформити їх у букет, підібрати для нього вазу чи рамку і полотнище. Звісно, захоплення це мало того, що трудомістке, так ще й не з дешевих. І щастя, що чоловік п. Ольги поділяє його. Саме він, керівник сільськогосподарського підприємства і глава сімейства, не шкодує грошей на захоплення дружини (п. Ольга не працює) і щиро цікавиться її успіхами.
А біля робіт Ольги Нєчаєвої, представлених на міських виставках, часто люди зупиняються як укопані, не вірячи, що ця краса зроблена людськими руками. Інколи просять їх продати, але, звісно, хочуть отримати роботу майже за безцінь, що дуже ображає майстриню. Таким вона пропонує самим спробувати зробити квітку, як у неї. Але не тільки через бажання людей якомога дешевше отримати роботу, в яку вкладено стільки праці, вона не продає своїх квітів з макраме. Ольга Нєчаєва мріє створити чималу колекцію з рукотворних квітів.
— Я роблю це не для продажу, а для краси, для душі, — пояснює вона, — щоб людям подобалося. На мої роботи багато людей приходить дивитися додому і мені б хотілося запропонувати рівнянам виставку.
Втім, поки що за втілення у життя цієї ідеї з п.Ольги в одному з залів міста затребували грошей, тож вона відмовилася від виставки, вирішивши, що за ті гроші, які потрібно заплатити за оренду залу, краще зробить ще букет квітів. Хочеться вірити, що все ж її бажання показати роботи рівнянам здійсниться і про унікальну майстриню дізнаються не лише у місті, в якому вона живе.
