Суперечка щодо існування "того світу" у тій чи іншій формі стосується кожного. Бо ж саме нам доведеться колись або опинитися на "тому світі", або ні. Аби не розгубитися в разі чого, ми весь час до цього готуємося, я б навіть сказав — тренуємося. Бо ж у нас "той світ" існував завжди, причому він був навіть не один. Для простоти назвемо перший світ "офіційним". У цьому світі ніби є усе необхідне для життя. А як треба долари купити — то немає їх тепер в офіційному світі.
Суперечка щодо існування "того світу" у тій чи іншій формі стосується кожного. Бо ж саме нам доведеться колись або опинитися на "тому світі", або ні. Аби не розгубитися в разі чого, ми весь час до цього готуємося, я б навіть сказав — тренуємося. Бо ж у нас "той світ" існував завжди, причому він був навіть не один. Для простоти назвемо перший світ "офіційним". У цьому світі ніби є усе необхідне для життя. А як треба долари купити — то немає їх тепер в офіційному світі. Зате у неофіційному — скільки завгодно. По місту не пройти від пропозиції. Якої ніби бути не могло. А вона є. Те ж саме із тюрмою, від якої ніхто не застрахований. Щойно потрапив під підозру, як тобі уже пропонують "допомогти" уникнути відповідальності.
Звісно, що не задарма. Але кажуть, що дешевше, аніж офіційно захищатися. А із здоров'ям як? Офіційно лікуватися можна або безплатно, або платно у приватній клініці. Насправді ж і у безплатній лікарні слід усюди платити, і у платній клініці можна платити менше, якщо домовитись із лікарем напряму. І таких паралельних світів у нас дуже багато. Просто зорієнтуватися інколи не встигаєш. Як вчасно збагнути, на якому ти тепер світі — на офіційному чи ні? Можна, звісно, жити лише офіційно, не купуючи валюту на п'ятачку, не відкуповуючись від "народної міліції", не "дякуючи лікарям" і так далі. Із принципу. Але буде незручно. Так само можна жити лише неофіційно, попередньо зареєструвавшись на біржі праці як безробітний. Але і це інколи позбавляє певного комфорту. Тому й крутимося туди-сюди. Тренуємося таким чином перед тим, як зробити колись головний перехід від земного до іншого існування. Та чи потрібні нам ці тренування? Принаймні настільки інтенсивні? Досвід доводить, що у воді тонуть здебільшого саме вправні плавці, у бійках найчастіше гинуть боксери-розрядники, на дорогах — водії-віртуози, від раку — лікарі-онкологи. То може, нам того? Послабити трохи інтенсивність тренувань? І якщо не повністю, то хоча б максимально уникнути потраплянь ще за життя у паралельний світ? Це не так складно, як здається. Так, у торгівлі у нас все вже давно офіційно. Нічого не треба "діставати" — товари самі за тобою бігають. Подивіться на рекламу — усе, що вона нам пропонує, є у реальному, а не у паралельному світі. Жоден адвокат не повісить у місті білборд із своїм портретом і написом: "Влаштовую потрібне рішення суду". І не тому він цього не робить, що того адвоката і так усі в місті знають, а тому що таке можна робити лише у паралельному світі. Ну ви зараз почнете про вибори, про те, що сволота всяка лізе. Так не голосуйте за сволоту і усі проблеми! Ви що, забули, як у нас уся влада виникала із паралельного світу незалежно від нас? А тепер ми самі всіх обираємо. У реальному, офіційному світі. І після кожних нових виборів паралельний світ стає трохи меншим. Наскільки саме — залежить від нас. Зовсім паралельний світ не зникне ніколи, і не сподівайтесь. Але його буде зовсім мало. Лише для тих, хто захоче трохи потренуватися на випадок чого. Бо ж ніхто не знає, що там — на "тому світі". І чи є він узагалі.
