Кожного з нас у дитинстві навчали розрізняти серед людей добрих та поганих, розповідаючи відповідні казки, наводячи приклади із життя і таке інше. Згодом ми поступово вчилися розрізняти людей за іншими якостями, Сильний — слабкий, розумний — дурний, гарний — не дуже, грамотний — безграмотний, гладкий — худий, багатий — бідний і так далі до безкінечності. У цьому процесі первинне поняття про доброго і поганого поступово зазнало трансформації, оскільки добра ніби людина може бути безграмотною і це вже, погодьтеся, не дуже добре. І навпаки. Власне, вся ця градація існує споконвіку і нічого нового до неї, здавалося, додати вже неможливо.
Кожного з нас у дитинстві навчали розрізняти серед людей добрих та поганих, розповідаючи відповідні казки, наводячи приклади із життя і таке інше. Згодом ми поступово вчилися розрізняти людей за іншими якостями, Сильний — слабкий, розумний — дурний, гарний — не дуже, грамотний — безграмотний, гладкий — худий, багатий — бідний і так далі до безкінечності. У цьому процесі первинне поняття про доброго і поганого поступово зазнало трансформації, оскільки добра ніби людина може бути безграмотною і це вже, погодьтеся, не дуже добре. І навпаки. Власне, вся ця градація існує споконвіку і нічого нового до неї, здавалося, додати вже неможливо. Виявилося — дуже навіть можливо. Щойно завелася у нас демократія, як група найбільш спритних політиків взялася ділити нас на патріотів і непатріотів. Здавалося б, смішно, а насправді зовсім ні. Ну ось ви, наприклад, до якого підете лікаря — патріотичного чи непатріотичного? Скажете, що дурне запитання, бо лікар має добре знатися на хворобах, а не на патріотизмі. І помилитесь. Далі не продовжуватиму, бо повилазять приклади із життя місцевих керівників закладів охорони здоров’я, освіти, культури і так далі. Що цікаво, сприйняли ми цю дивну міру оцінки людини якось напрочуд спокійно. Нічого не тямить? Зате патріот! Голосуймо! І так вже майже двадцять років. Внаслідок при владі у нас суцільні патріоти. І не лише при владі. У дворі будинку, де я живу, прибирає щоранку один патріот. Щоправда, не щоранку і не завжди прибирає, але це вже таке. Ще один патріот мені вікна встановлював, половина на третій день вже не відчинялася. Словом, куди не кинь — усюди патріоти! І поскаржитися немає куди. Бо ж начальники їхні — патріоти у квадраті, скільки виборів витримали! Гадаєте, що я так жартую? А ви як голосували на виборах? Вам було цікаво, що насправді тямить кандидат у тому, чим хоче керувати чи вже керує? Дізнатися було неважко — подивитися довкіл на результати їхнього керування. Та не до цього нам — все придивлялися ми, хто з кандидатів краще по-нашому говорить, вправніше хреститься, у потрібні місця вінки покладає. З мовою у них обох було так собі, але ж і ми не поети і не письменники! Хто з вас і коли востаннє читав Чехова? Тільки чесно! Отож! Голосували ми відомо за кого. Відомо тепер, кого країна врешті обрала. Ну скажіть, хіба він патріот? Чи не так, хіба він не патріот? Одразу згадався класичний випадок, що стався майже двісті років тому у Франції. Після висадки Наполеона паризькі газети (так, там газети були двісті років тому, причому щоденні, а не те що у нас тепер «із програмкою») писали: «Корсиканська потвора висадилася на узбережжі!». За тиждень, коли ця «потвора» підійшла до французької столиці, ті ж самі газети писали: «Париж чекає на імператора!». У нас тепер буде те ж саме. Наші патріоти не можуть не бути при владі! Тому вже сьогодні кудись зник образ «двічі засудженого», який поступово перетворюється на цілком симпатичного патріотика. Чи навіть на патріотище! Хто розумний, той вже давно все збагнув. Колишній заступник голови Народного руху України тепер трудиться заступником голови Верховної Ради від Партії регіонів. Хіба не патріот? Тепер всі інші ломануться до нового глави держави. А там вже патріотів тих — не проштовхатися! Нічого, пролізуть, їм не звикати. І почуємо ми від них стільки добрих слів про Віктора Федоровича, що місця мало буде! Чому ні? Ми ж не діти. Нам не головне — добрий чи поганий, а щоб патріот! Патріоти, щоправда, теж бувають добрі та погані, причому останніх чомусь у багато разів більше. Але це вже казочка не для діточок.
