Така рослина, як борщівник Сосновського або, як його ще називають, "помста Сталіна"— стала справжньою проблемою для області. Культуру, яку завезли в Україну ще за сталінських часів і використовували для корму худобі, нині взялися винищувати. Рослина стала дикою і може загрожувати людям. Через велику кількість фітоактивних сполук борщівник обпікає шкіру, а цвіт рослини спричиняє алергічні реакції. Найбільше її росте у Дубенському, Млинівському та деяких інших південних районах. Найбагатшим на борщівник є Тараканів, що на Дубенщині. Особливо багато його біля Тараканівського форту. Викорінювати небажаний алерген взялися на обласному рівні. Рекомендаціями.
Віктор Виговський, начальник відділу головного управління агропромислового розвитку Рівненської ОДА: — У травні було розроблено план першочергових заходів з боротьби проти борщівника Сосновського. Рекомендації ми відправили у райони, де спеціально створені робочі групи обстежують землі із борщівником. Відповідальність за розповсюдження цієї рослини несе власник, користувач земельної ділянки або органи місцевого самоврядування. Завдання робочих груп — роз'яснити людям, як боротися із цією рослиною. Не можна сказати, що вона отруйна. Зрештою, її спочатку використовували як кормову рослину. На Рівненщині пік посівів припадав на 80-90-ті роки, проте коли колгоспи розпалися, сіяти її перестали. Нині борщівник Сосновського росте у тих місцях, де за землею не доглядають. Вивести цю рослину не важко — її можна обробити гербіцидами гліфосатної групи або ж скошувати чи вирубувати. Тетяна Дочук, начальник Державної інспекції захисту рослин Дубенського району: — На території Тараканівської сільської ради — близько 9 га борщівника Сосновського, а на самій Дубенщині — трішки більше 12 га. Ще торік районна рада ухвалила програму боротьби з цим бур'яном, проте грошей із місцевого бюджету не виділили. Ми звернулися до обласної ради, а та відреагувала не грошовою допомогою, а планом першочергових заходів, якими зобов'язала на місцях створити робочі групи. Я очолюю таку. Свою роботу, що має рекомендаційний характер, ми виконали. Але цього замало для боротьби з борщівником. Потрібні кошти на гербіциди. Ні наша інспекція, ні навіть управління агропромислового комплексу райдержадміністрації закупити хімікати не може, а сільські ради не хочуть. Як пояснили сільські голови, занадто важка процедура самим взяти гроші з місцевого бюджету. Вони хочуть, щоб їм виділили певну суму з району або області, а поки фінансування нема, тільки й того, що підкошують де-не-де бур'ян. Щоправда, біля Тараканівського форту нині працюють волонтери. Не можу сказати, що борщівник аж занадто небезпечний. Ми живемо з ним уже років 50. Звісно, він обпікає шкіру, але поки що із серйозними ранами до лікарні ніхто не звертався. Як на мене, проблема полягає не так у безпеці, як у культурі. Все-таки триметрові бур'яни не прикрашають територію.
