Додзвонитися в оселю Плисюків не просто: через пташиний щебет господарі нерідко не чують дзвінка. Це й не дивно. Адже у невеличкій двокімнатній квартирі мешкає до сотні птахів.
«У нас жила колись навіть ворона, яка приносила недопалки цигарок» Одна з кімнат квартири Плисюків повністю віддана птахам. Понад 30 кліток розташовані одна на одній у три поверхи. Мешкають у них здебільшого папуги. Це переважно різноколірні хвилясті папужки, але є й десяток корелл ( їх ще називають німфами), які вирізняються більшими розмірами — довжина тіла до 33 см, і різноколірним довгим чубчиком на голові. З інших птахів у цій квартирі — лише зеброві амадіни, які теж, як і папуги, є вихідцями з Австралії. Власником цього пташиного царства у центрі Рівного є 32-річний Вячеслав Плисюк. Молодий чоловік не має якоїсь спеціальної освіти. Після школи торгував взуттям на базарі. Потім влаштувався продавцем у зоомагазин. Відтоді й почалося його серйозне захоплення птахами. Хоча, як розповідає його мама Дарія Борисівна, любив Вячеслав тварин ще з дитинства: — У нас в домі постійно жили якісь тваринки: канарки, хом’яки, коти, собаки, щурі, риби, ворона ручна. Ворона була дуже цікавою. За сином, як собачка, бігала, недопалки цигарок йому приносила. Але її не було де тримати, то Слава подарував її знайомому. Напевно, любов до тварин передалася сину від моєї мами. Вона займалася канарками, тримала їх кілька пар. Поки мама розповідає, Вячеслав кришить варені яйця, розмішує їх з тертою морквою — готує корм птахам. Щоденно на те, щоб їх погодувати, зізнається він, доводиться витрачати до двох годин. Тож нерідко з цим виручає мама. Адже Вячеслав мешкає з дружиною і дванадцятирічним сином у мікрорайоні Ювілейний, а своє пташине «царство» тримає у мами. — У квартирі на Ювілейному я тримаю лише риб. Ними займаюся уже 20 років. Маю сім акваріумів, в яких — десь з 50 дорослих риб різних видів. Як сприймають мої рідні таке захоплення тваринами? Абсолютно спокійно. Дружина особливої пристрасті до тварин не має, а теща терпить риб, бо вони мовчать, — жартує Вячеслав.
«Корм купую мішками» У кімнаті, де мешкають птахи, надзвичайний галас. Вячеслав по-хазяйськи заглядає у клітки, насипає корм, перевіряє фанерні ящички, прикріплені до кліток, у яких папуги виводять малят. П’ятеро з птахів — корелли — вільно літають по кімнаті. Таку розкіш Вячеслав їм дозволяє, зважаючи на їхній вік. Стануть старшими, сидітимуть, як і інші, у клітці. А в майбутньому їхній господар планує у кімнаті облаштувати вольєр, щоб всі птахи могли вільно літати. На шафі в кімнаті прикріплений спеціальний прилад — він показує температуру повітря і рівень вологості. А на підлозі стоять мішки з кормом. — Спеку папуги погано переносять, — пояснює Вячеслав, киваючи на прилад. — Коли було +30, вони майже всі лежали у клітках. А нижче +15 — мерзнуть. Втім, з температурою просто, адже взимку в кімнаті тепло. Гірше з вологістю. Оптимальна для папуг — 60-70%. Коли вона менша, я їх обприскую з пульверизатора: папуги дуже люблять купатися. А ось знизити вологість у кімнаті — проблема. Кондиціонер, щоб сушив повітря, не поставиш, бо птахи протягів бояться. Що стосується мішків, то у них зерно: просо, пшениця, овес. Я корм пачками не купую, лише мішками. Одного вистачає на два-три місяці. Правда, вартість зерна нині зросла. Якщо раніше за мішок віддавав 50-60 гривень, то нині –175. Ще птахам, зокрема малятам, даю їсти варені яйця. У день — два-три на всіх. А у мене нині десь з півтора десятка пташенят. Вячеслав каже, що догляд за птахами — не клопітний, тому, вважає він, тримати їх варто. Єдине, пояснює господар птахів, за ними треба правильно доглядати. Годувати не тільки сухим кормом, адже, приміром, сухий овес у сумішах птахи не їдять. Його потрібно запарювати окропом, можна ще вітамінізувати кількома краплями соняшникової олії. Обов’язково треба давати птахам моркву, буряк, фрукти, овочі. Тоді вони будуть здорові. Їдять птахи й кульбабу, салат, пророслу пшеницю. Ще з папугою треба спілкуватися. Адже він — птах зграйний і любить спілкування. Якщо ж робити це нема можливості, краще заводити кілька папуг, тоді вони не сумуватимуть.
«Кошеня назвав… як папугу» Папуги Вячеслава не розмовляють людською мовою. — Якби це був один папужка, то я б міг з ним спілкуватися і навчити його говорити, — пояснює господар. — А таку кількість навчити нереально. З кличками для птахів — так само. Я їх усіх і так розрізняю, тому ніяк не називаю. — А що робите з малятами? Теж тримаєте? — Частину продаю. Але найсимпатичніших лишаю собі. Обов’язково докуповую до своїх нових птахів. — На папугах можна добре заробляти? — Хвилястий папужка коштує 50 гривень, корела — до 250. Десь на півдні може й можна жити лише з продажу папуг, а в нас…хіба маючи приватний будинок. Адже для них мають бути створені спеціальні умови. — Сусіди не скаржаться на шум від птахів? — У нас в будинку хороша звукоізоляція. Тому ніхто не скаржиться. Тим паче, хіба це шум? Все одно, що горобці за вікном цвірінькають. Нам у квартирі теж не заважає. Бо двері у кімнаті пластикові, ізолюють від шуму. Це раніше, коли птахів було менше і я жив з ними в одній кімнаті, то був у мене папуга, який щоранку мене будив. Прилітав і скубав за волосся, за вуха. — А котик не кидається до птахів? — Кешу — бачте, назвав його, як папугу з мультфільму, — мені підкинули у магазин. Я пошкодував кошеня і приніс мамі. То тепер він у скло дверей до птахів заглядає і старається бігом прошмигнути в кімнату, коли їх відчиняємо. Але ми Кешу туди не пускаємо. — Друзі через таке захоплення папугами не вважають вас диваком? — Ні. Навпаки, багато хто з них, побачивши у мене, собі теж позаводили папуг.
