Раз пашлі на дєло я і Рабіновіч…

658 0

Ми у соцмережах:

Раз пашлі на дєло я і Рабіновіч…

«Дєло» було 17 жовтня у Києві. Саме на цей день було оголошено «акцію протесту». Ну, я і пішов… На Інститутській поряд із Нацбанком стояло півтори сотні людей з прапорами «партії Рабиновича».

Отак я несподівано об'єднався з людиною з легендарним прізвищем. Прихильники Рабиновича були в основному або людьми похилого віку з невеликими доходами, або з більш молодих, яких зазвичай можна побачити навколо численних столичних «розливайок». Одразу відчувалося, що без антикорупційного суду, нового закону про вибори та скасування депутатської недоторканності цим людям не жити. Далі були прапори інших партій, під якими стояв приблизно такий самий контингент. Ближче до Верховної Ради почали зустрічатися групи людей з так званою спортивною зовнішністю. Тих самих, яких, коли зустрінеш їх увечері у темному провулку, то одразу починаєш нестримно прагнути антикорупційного суду та нового закону про вибори. Навколо парламенту стояло кілька тисяч добре екіпірованих та добре нагодованих військовиків та поліцейських. Одразу подумав, що якби цих хлопців та на передову під Донецьком, то усі «російсько-терористичні угруповання» одразу би посунули з переляку ближче до кордону. Але хлопці були у Києві, де спокійно спостерігали як «активісти» лаштували намети на вулиці Грушевського. Поруч бігали численні журналісти з різних телеканалів, які промовляли у прямий ефір про «новий майдан». Ну, це вони, я вам скажу, трохи загнули. Тому що слова «майдан» та «Рабинович» якось не сполучаються разом. І взагалі, справжні майдани, які я бачив на власні очі, розпочинаються не з Рабиновича та привезених задурно на автобусах «активістів», а з київських жінок. Якщо є посеред протестуючих киянки, які принесли цим протестуючим поїсти, значить, майдан справжній. Якщо нема — то це не майдан зовсім, а суцільний Рабинович. Ну, не понесуть киянки бутерброди Рабиновичу. А ті, що беруть бутерброди від Рабиновича та інших — не киянки зовсім. Так, погуляти вийшли за невеличку платню. Знав би, що опинюсь разом із Рабиновичем, ні за що не пішов би на це «дєло», перепрошую, на «акцію протесту». Хоча новий виборчий закон нам справді потрібен. Але не той, якого «вимагає» Рабинович. Принаймні я особисто так думаю. І судячи з реакції киян на «акцію протесту», так думаю не я один.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також