У кожної епохи, у кожного суспільства, у кожної людини, нарешті, є свої уявлення про красу. Колись найгарнішими вважались капронові плащі «болонья», в яких нині навіть двірник на вулицю не вийде. Дуже довго модними були блакитні джинси, аж доки вони не стали повсякденним одягом. Символом багатства і процвітання вважався свого часу звичайний овечий кожух. І так далі і тому подібне. Зміни моди вказували, окрім іншого, на те, як змінюється суспільство. І зміни ці подекуди тривожать. Добре, що з вулиць потроху зникають стрижені наголо юнаки у спортивних штанях. Така естетика тепер задовольняє далеко не усіх. Зате з квітами діється щось незрозуміле. Сама квітка масово відходить на другий план, а на перший виходить те, на чому вона росте. Чим довша гілка — тим дорожча квітка. Торгівля вловила попит, і тепер ті квіти продають такими довгими, що ними можна фехтувати як рапірами чи відбиватись від бродячих собак як дрючками.
У кожної епохи, у кожного суспільства, у кожної людини, нарешті, є свої уявлення про красу. Колись найгарнішими вважались капронові плащі «болонья», в яких нині навіть двірник на вулицю не вийде. Дуже довго модними були блакитні джинси, аж доки вони не стали повсякденним одягом. Символом багатства і процвітання вважався свого часу звичайний овечий кожух. І так далі і тому подібне. Зміни моди вказували, окрім іншого, на те, як змінюється суспільство. І зміни ці подекуди тривожать. Добре, що з вулиць потроху зникають стрижені наголо юнаки у спортивних штанях. Така естетика тепер задовольняє далеко не усіх. Зате з квітами діється щось незрозуміле. Сама квітка масово відходить на другий план, а на перший виходить те, на чому вона росте. Чим довша гілка — тим дорожча квітка. Торгівля вловила попит, і тепер ті квіти продають такими довгими, що ними можна фехтувати як рапірами чи відбиватись від бродячих собак як дрючками. Селекція нині потужна, і якщо так піде далі, то квіти стануть довгими, як дерева. Бо ж у нас як — аби перевершити сусіда, наше має бути найбільшим. Впевнений, що за бажання можна замовити величезні троянди шириною із соняшник. Але буде дорожче. Краще довжиною візьмемо. До чого це я, запитаєте? До того, що у світі є тисячі сортів різних квітів, які вирізняються кольором, формою, відтінком і таке інше. Бачив колись в Амстердамі квіткову крамницю — словами не передати. Про існування більшості квітів, які там продають, я і не здогадувався. Дивно, чи не так? Бо ж квіти до наших підземних переходів везуть саме звідти. Але не за красою вибирають, а за довжиною гілки. Знають попит, тому й везуть. Наша людина, йдучи кудись із квітами, менше за все сподівається, що та чи той, кому ці квіти призначені, оцінять тонкощі кольорової гами чи букет ароматів. Головне — щоб було багато, щоб букет мій був більший за усі! Такі у нас естетичні смаки, які передають рівень наших життєвих бажань. Ми поки що масово мислимо арифметично. Краще — значить більше, вище, довше, глибше… Нашу новітню архітектуру, яка прикрашає околиці міста, коли-небудь показуватимуть туристам як зразок психології періоду первинного накопичення народом майна. Цей період мине історично швидко. Ми рано чи пізно навчимося відрізняти, що насправді гарно, а що навпаки. Наші оселі й наші вулиці прикрашатимуть тоді насправді художньо підібрані речі, ми почнемо слухати справжню музику, читати справжні книжки, дивитись справжні кінофільми, насолоджуватися справжніми квітами. А пам’ятником нашої епохи залишиться стовбур від найдорожчої троянди, над яким ми колись усі разом будемо сміятися. Або після нас будуть сміятися, якщо до нас не дійде. Точно так само, як будемо ми колись сміятися над нашим вибором, зробленим на останніх виборах. Отут із нас сміються вже. Ті самі, хто полюбляє троянди із стовбурами.
