Днями бачив здоровий каштан. Дерево було вкрите жовтим листям у той час, як усі його сородичі-каштани вже давно обсипалися, а вкрите іржавими плямами листя повигрібали добросовісні двірники. Чи то це єдине дерево ще не встигло захворіти на «каштанову хворобу», чи навпаки — воно було одним із перших, що цієї хвороби позбавилося? Неможливо відповісти на це запитання.
Днями бачив здоровий каштан. Дерево було вкрите жовтим листям у той час, як усі його сородичі-каштани вже давно обсипалися, а вкрите іржавими плямами листя повигрібали добросовісні двірники. Чи то це єдине дерево ще не встигло захворіти на «каштанову хворобу», чи навпаки — воно було одним із перших, що цієї хвороби позбавилося? Неможливо відповісти на це запитання. Не може ніхто з цим нічого вдіяти. Могли б щось зробити науковці-біологи, та де тепер ті науковці? Одні стоять по базарах, інші поспіхом читають лекції у платних університетах усім бажаючим диплома. Думати про те, як урятувати каштани, їм і на думку не спадає. Самі рятуються хто як може. А з каштанами як пощастить. Виживуть — добре, не виживуть — порубають їх так само, як порубали колись майже усі тополі. Скажете — проблему знайшов! Що нам до тих дерев, коли навколо таке! А яке навколо? Усе нормально, усі ситі-п’яні. Хто чим зміг, той тим ситий. Хто чим зміг, той тим п’яний. Головне — не задавати нікому зайвих запитань. Незручно буде, коли студент не може помножити сім на вісім без калькулятора. Коли на запитання про улюблену книжку співрозмовник згадує назви розрекламованих у телевізорі товарів. Коли немає у кого запитати, коли припече. Ви гадаєте, що ми кращі за каштани? Що коли ми чимось масово захворіємо, хтось буде знати, як нас лікувати? Будуть знати, які ліки нам з цієї нагоди продати дорожче. І як на цьому заробити. А коли не масово? Коли просто щось заболить і назвати причину не зможе навіть патологоанатом? Звісно, коли хвороба не смертельна, воно само пройде, а коли навпаки, то нема чого дарма сіпатися. Але ж хочеться знати, що відбувається хоча б з каштанами, якщо в наших нутрощах вже практично ніхто не тямить. Хто дасть відповідь? Ви будете сміятися, але для розв’язання цієї проблеми слід, як мені здається, розібратися, що відбувається із нами усіма. Чого ми хочемо? Заради чого живемо? Не треба брехні про будівництво комунізму, як колись. Хочеться знати, навіщо це усе? Куди ми усі поспішаємо, штовхаючи один одного? Чого прагнемо? Приблизно про таке ми говорили перед виборами з одним із кандидатів у місцеві депутати. Казав він, що не знає, що людям треба, а тому не впевнений, що їм обіцяти. Навіщо йому у депутати — я не запитував. Ну треба людині. Кожному своє. Кому влади, кому грошей, кому здоров’я… Мені ж кортить таки дізнатися, що із тими каштанами буде? Чи той здоровий каштан, на який я випадково натрапив, перший чи він останній? Яка різниця? Та ніякої. Все одно завтра на роботу.
