Щоб приватизувати земельну ділянку біля свого будинку, рівнянин Микола Василюк повинен розвалити цегляну огорожу двору. Саме таке рішення прийняв Рівенський міський суд, однак п. Василюк вважає його несправедливим: — Три роки тому я купив житловий будинок №3 на вулиці Хутірській і вирішив приватизувати землю біля нього.
Щоб приватизувати земельну ділянку біля свого будинку, рівнянин Микола Василюк повинен розвалити цегляну огорожу двору. Саме таке рішення прийняв Рівенський міський суд, однак п. Василюк вважає його несправедливим: — Три роки тому я купив житловий будинок №3 на вулиці Хутірській і вирішив приватизувати землю біля нього. Однак згідно з законодавством, щоб здійснити приватизацію, межі земельної ділянки мають погодити сусіди. Спочатку мої сусіди, які живуть навпроти, погодилися, але потім відмовились, оскільки за моїм двором розташований їхній город. Тоді я звернувся до суду. Cуд зобов’язав сусідів не чинити мені перешкод у приватизації земельної ділянки, а мене — демонтувати частину цегляної огорожі мого двору для влаштування сусідам проходу до їхньої земельної ділянки. Мовляв, такий прохід-проїзд з вулиці до городів, згідно з планом Рівного, існував і раніше, що, буцімто, підтвердила й будівельно-технічна експертиза. Це при тому, що сусіди навпроти спокійно можуть пройти до свого городу іншою дорогою, а не через мій двір! Тим паче, що між моїм будинком та будинком №5 встановлена капітальна цегляна огорожа. Її ми спільно з сусідом збудували ще два роки тому, а фундамент під неї був залитий ще до того, як я купив будинок. Такою ж цегляною огорожею я загородив свій двір з вулиці. Тож тепер виходить, що я маю частину огорожі розвалити, щоб сусіди навпроти могли ходити до свого городу. Звісно, я з таким рішенням суду не погодився. Тим паче, що в міському управлінні архітектури отримав копію топогеодезичної зйомки, яка проводилася у 1987 році. На ній немає проходу між моїм будинком і будинком №5.Тому нині звернувся до суду з апеляційною скаргою.
