Недоторканність суддів донедавна була чи не єдиним правилом, якого дотримувались усі. Те ж саме стосувалось прокурорів та адвокатів. Навіть убивці, на совісті яких було не одне людське життя, і гадки не мали підняти руку на суддю, який виносив суворий вирок. Злочинець розумів, що за грати його посилає не конкретна людина в мантії, а Закон. Щось змінилося, видно, у психології правопорушників за останні роки. Спочатку нападу піддався один із суддів обласного центру. В тому, що на нього напали саме як на суддю, не було сумнівів: нападник перед тим, як бити, уточнив прізвище служителя Феміди. Було це два роки тому. Нині жертвою нападу стала суддя Млинівського районного суду, яка дивом залишилась живою.
Вдосвіта 27 травня у помешкання судді Алли Бандури, яка мешкає на третьому поверсі чотириповерхового будинку, вдерлися через балкон двоє чоловіків, які впродовж тривалого часу катували жінку саме за її, як пишуть у протоколах, «службову діяльність». Принаймні так заявила потерпіла, якій нападники прямо сказали, за що саме хочуть її покарати. Суддю, яка пропрацювала у районному суді понад дванадцять років і знала в обличчя практично всіх мешканців селища, пограбували і збирались вбити, завдавши, як засвідчили лікарі, дванадцять колото-різаних ран. Жінка вижила, а злочинців, яких вона добре знала, незабаром затримали у Львові. Як виявило слідство, обидва нападники були у нетверезому стані, коли вирішили «помститися» судді Бандурі за те, що та засудила свого часу їхнього «кореша» на прізвисько «Лисий» до позбавлення волі. Жертві нападу пощастило, що грабіжники діяли напрочуд непрофесійно, керуючись швидше алкогольним збудженням, ніж злочинним розрахунком. Інакше вони б не залишили свідка злочину в живих. Висновки із того, що сталося, можна зробити невтішні. Судячи з усього, у правопорушників нового покоління вже немає жодних бар’єрів, вони готові нападати і вбивати всіх. Що робити в такому випадку суддям, які виносять вироки злочинцям і знають, що на волі є їхні друзі й родичі із схильністю до злочинних дій? Хто і як може захистити суддів? Поставити цілодовового охоронця біля кожного судді нереально. Видається, що для вирішення проблеми з безпекою суддів є тільки один шлях. Всі дії нашої судової системи мають доводити, що покарання за злочин невідворотне, так само як невідворотне виправдання тих, кого запідозрили помилково. Зізнаємось, що в останні роки наш суд дав, чимало приводів сумніватися у своїй повній неупередженості й неухильному слідуванню букві Закону. На закон не нападеш, його не заріжеш ножем, не задушиш мотузкою, не застрелиш із вогнепальної зброї. Коли ж стає очевидним, що долю підозрюваних у злочині суд вирішує не зовсім за законом, з’являється спокуса поквитатися з конкретним суддею. Виходить, що безпека суддів, а також усіх тих, хто охороняє нас від порушників закону, залежить саме від них. Покарання за кожен злочин має стати справді невідворотним. Бандити повинні не на словах, а на ділі, оперативно потрапляти до тюрми. Тоді нападати на суддів за те, що ті винесли «не такі» вироки, просто не буде кому.
