Незвична традиція кумування склалася у селі Смордва, що на Млинівщині. Там, щоб охрестити дитину, батьки запрошують по три-чотири, а то й по вісім пар хрещених. Тож кожен смордвівчанин може запевнити, що має кумів чи не в кожній хаті.
Така традиція існує не лише у Смордві, але й у навколишніх селах. Тамтешні мешканці пригадують випадок, коли рекордною кількістю кумів на хрестинах була 21 пара, тобто сорок дві людини. А оскільки після хрестин зазвичай батьки влаштовують вдома застілля, то тоді для кумів довелося ставити столи у всіх кімнатах. Натомість одну пару кумів у цих селах запрошують дуже рідко. — Я маю вісім похресників. Якщо вважати кумами не лише батьків цих дітей, а й решту хресних, то можна сказати, що у кожній хаті на моїй вулиці я маю кума, — розповідає мешканець Смордви Михайло. — Однак усі хресні однієї дитини кумами один одного не називають. Так звертаються лише до батьків дитини. Інакше б у нас все село "кумкалося". Раніше за кумів брали навіть десятирічних дітей. Однак потім священик почав переконувати людей, що хресні мають бути повнолітніми, щоб усвідомлювати саме таїнство хрещення. Буває, що хрещеними стають двоюрідні брати чи сестри дитинки, яку хрестять. Пригадую, коли одного хлопчика хрестила його рідна сестра. Про традиції, пов'язані з кумівством, розповідає Надія Онищук, голова Смордвівської сільради: — Кожна кума має принести на хрестини крижму — це рушник чи пелюшка білого кольору, в яку загортають дитину під час хрещення. Тож якщо хрещених вісім, то й дитинку загортають у вісім таких крижм. Однак верхньою має бути найсвітліша без кольорового візерунку тканина — щоб життя у дитини було світлим і чистим. Якщо хрещення відбувається у церкві, то священик опускає дитину у велику чашу з водою. Вдома для цього використовують звичайну дитячу ванночку. Воду, в якій купали дитину, обов'язково виливають під родюче дерево, щоб і від цієї дитини у майбутньому пішов рід. Після хрещення батьки запрошують кумів до столу. А бабуся дитинки готує святкові букетики для хресних мам. Неодруженим хрещеним дарують по дві квітки, аби ті були в парі. Ці квіти встромляють у шматочок хліба, котрий кладуть на чарку горілки. Це щоб дитина до року почала ходити. А хресні мають за них заплатити. Колись за ці гроші батьки могли купити дитині колиску. Всі куми також обов'язково збираються разом, коли дитині виповнюється рік, а потім — коли вона одружується. У рік хресні батьки разом стрижуть дитинку. А на весілля кожен хресний та хресна приносять по короваю. Незважаючи на необмежену кількість кумів, у свідоцтво про хрещення вписують лише одну пару хресних. Яких саме — вирішують батьки. А років двадцять тому хресних обов'язково вписували ще й в акт в сільраді, без якого не видавали свідоцтво про народження. Моя дочка народилася 1993 року. Пригадую, тоді чоловік хотів назвати її моїм іменем, але я була проти. З кумами ми тоді ще теж не визначилися. Але щоб випередити чоловіка, я пішла в сільраду і записала хресними тих людей, яких хотіла. Так я офіційно назвала дочку Наталією. І куми були не проти охрестити нашу дитину. Так повелося, що відмовлятися бути хрещеним не прийнято.
