Закінчується Великий піст, і на столах постуючих рівнян знову з’являться м’ясні страви. Чи зможе їх собі дозволити більшість не надто заможних громадян і чи втілилися наміри уряду здешевити м’ясо — досліджуємо сьогодні.
М’ясний ажіотаж Сказати, що у вівторок м’ясний павільйон центрального ринку був багатолюдним — це нічого не сказати. Бажаючих придбати м’ясо прийшло стільки, що доступитися до прилавків було практично неможливо. Високо над головами продавців та відвідувачів майоріли нові цінники, котрі знавців ринкових реалій, м’яко кажучи, дивували: свинячий бочок коштував 15 грн., стегно — 17 грн., лопатка — 16 грн. Щоправда, на деяких прилавках ситуація була дещо іншою — свиняче стегно дійсно продавали за 17 гривень, але не кілограмами, а цілим. Знайти філе, котре згідно з цінниками мало б коштувати 26 гривень, було практично неможливо — його буквально розмітали. Ажіотаж стояв неймовірний — люди кричали, штовхалися, сварилися, а продавці були, як ніколи, насупленими та неговіркими. З’ясувалося, що з пів на сьому ранку в м’ясному павільйоні працює комісія, котра має навести лад з цінами на м’ясо. Тож до її роботи довелося долучитися й мені. Як розповіла начальник контрольно-ревізійного управління в Рівенській області Тетяна Дем’янчук, мобільну групу, до якої входять представники органів виконавчої влади, правоохоронних органів, управління в справах захисту прав споживачів, податкової та інших, було створено за рекомендацією уряду. Її основним завданням є з’ясувати ситуацію, що склалася на ринку м’яса в області, та забезпечити надання якомога більшої кількості торгових місць для безпосередніх виробників м’яса.
Ціни відрегулювали В порівнянні з іншими областями України Рівенщина виглядає доволі привабливо — нині ціни на м’ясо в нашому регіоні одні з найнижчих у державі. Дешевше м’ясо, ніж у нас, можна придбати лише на Волині та Тернопільщині. Можливо, посприяла цьому «слухняність» місцевих торговців м’ясом, котрі в переважній більшості мовчки погодилися з рекомендованими їм цінами. Так, за підрахунками уряду, свинина на кістці має коштувати: стегно — 17 грн., лопатка — 15 грн., карковина — 21 грн.; бочок — 15 грн., філейка — 26 грн., сало — 13 грн. за кілограм; яловичина на кістці: стегно — 15 грн., лопатка — 14 грн., шийна частина — 11 грн., ребра — 12 грн., коліно — 8 грн.; філейка — 15 грн. за один кілограм. Хоча в самих продавців м’яса до цих рекомендованих згори цін багато запитань: по-перше, якість м’яса буває різною — в усі часи його поділяли на сорти, тому й запропоновані продавцям ціни мали б мати не абсолютне значення, а «вилку» — від мінімуму до максимуму. По-друге, бажання регулювати ціни за умов ринкової економіки видається їм нелогічним. Один із продавців запропонував мені простий експеримент. На продаж виставили два шматки яловичини: стегно на кістці за «регульованою» ціною 17 гривень і філе без кістки по 20 гривень за кілограм. Після голосного оголошення пропозиції продавцем, м’ясо за 20 гривень купили моментально, а «регульоване» так і залишилося лежати на прилавку, чекаючи свого покупця. Тобто реальний попит на краще м’ясо високий, відповідно вищою є й готовність покупців платити за нього вищу ціну.
У виробників ціни вищі Адміністратор м’ясного павільйону Олександр Процюк, з рентабельністю запропонованих урядом цін у цілому погоджується. Проте в тому, що селяни, котрі вигодовують у власних господарствах кількох поросят, масово поїдуть на ринки — сумнівається. Закупівельники скуповують свинину по селах у середньому по 9-10 гривень у живій вазі, по 14-16 грн. у туші. Середній вихід м’яса з туші становить близько 67%, але торгуючи щодня, підприємець ще може вийти на прийнятний рівень рентабельності, навіть дотримуючись рекомендованих цін — адже на ринку продається все, з урахуваннях кісток та хвостів. Якщо ж селянин захоче самостійно продати вирощене порося, на нього чекає вирішення низки проблем. Спочатку ще живу свиню повинен оглянути ветеринар і видати довідку про те, що стан її здоров’я задовільний. Після забою тварини тушу відвозять у районну ветлікарню, де після її огляду власнику видають довідку за формою №2, що коштує близько 30 гривень. Згодом селянин їде безпосередньо на ринок, де за 7 гривень проводять ще один аналіз у ринковій лабораторії. Після оплати торгового місця, що коштує для продажу туші вагою від 100 кг близько 22 гривень, він може додати до своїх витрат ще вартість перевезення туші до ветлікарні та ринку — 60-100 гривень. У результаті продавати вирощене м’ясо за 15-17 гривень селяни просто не бажають — нині склалася ситуація, що вартість м’яса в безпосередніх виробників, які продають його самостійно, вища, ніж у підприємців-закупівельників. Про те, що селяни їхати торгувати в місто не поспішають, свідчить реальний факт: нині на центральному ринку простоюють 18 торгових місць, створених спеціально для виробників. Та й самих виробників м’яса в області не так вже й багато — молодь прагне вирватися з сіл у місто, села поступово «старішають», а статистичні дані свідчать, що поголів’я свиней та ВРХ в Україні постійно скорочується. Проблемою є й те, що в Рівному, крім ринків, придбати дешевше м’ясо фактично ніде. Раніше купити м’ясо можна було чи не в кожному гастрономі, котрі існували в усіх мікрорайонах міста. Нині їх майже не залишилося — усі «перекваліфікувалися» на банки та супермаркети. В останніх м’ясо дешевше 20 гривень за кілограм ви не знайдете, натомість вартість найкращих його зразків сягає 40 гривень за кілограм. Система споживчої кооперації в області ще існує, проте м’ясом вона не займається. Ось і виходить, що вирішувати м’ясну цінову проблему, викликану цілком об’єктивними чинниками, доводиться напівадміністративними методами. Деякі продавці висловлюють думку, що після такого тиску різноманітних комісій вони взагалі не вийдуть працювати аж до закінчення Великодніх свят. За їхніми словами, після свят як покупецький, так і контрольний ажіотаж спадуть самі собою. Говорять вони й про те, що підвищений попит на м’ясо традиційно спостерігається перед кожним Великоднем. Проте цього року люди не купували м’ясо до останнього, чекаючи обіцяного владою обвалу цін — наприклад, ширилися чутки, що на ярмарку, котрий відбувався на вул. Набережній в середу, продаватимуть аж 100 машин м’яса. Насправді продавати м’ясо з машин не дозволила ветслужба, й на ярмарку можна було придбати лише готову м’ясну продукцію. Тож, судячи з усього, тим, хто ще не придбав м’ясо на свята, варто поспішати — чекати більше нічого, аби не постити й на Великдень.
