Два тижні тому кандидат до Верховної Ради України від міста Рівного Вадим Сторожук оголосив про те, що знімає свою кандидатуру з виборчих перегонів.
Пояснив такий крок недосконалістю виборчого законодавства, що не дає шансів для перемоги справді незалежним кандидатам. Іншими словами, все зроблено задля того, щоб нові люди не змогли пробитися до парламенту. Водночас пан Сторожук висловив переконання, що активні громадяни рано чи пізно зламають корумповану політичну систему, а ще зазначив, що його участь у виборчій кампанії дала змогу йому розпочати суспільний діалог про роль і місце влади, громади і людини в суспільних процесах. Він пообіцяв, що незалежно від результатів виборів не залишатиметься осторонь суспільних та політичних процесів нашого краю. Тож не дивно, що перша наша розмова з Вадимом Сторожуком вже без посвідчення кандидата в народні депутати відбулась до офіційного оголошення результатів виборів. Він поділився своїм баченням нинішньої та можливої майбутньої політичної ситуації в країні. — Ми вже звикли, що в нашій державі потреба у змінах чомусь постає саме напередодні чергових виборів. Незалежно від того, парламентських чи то президентських. Такі зміни стосуються здебільшого Основного Закону України. Часті зміни Конституції свідчать про нестабільність не стільки політичної системи, еліт, а громадянського суспільства в цілому. Відсутність реальної політичної нації. Депутати здебільшого приймають рішення, виходячи не з інтересів своїх виборців, а з політичної доцільності та зацікавленості тих чи інших олігархічних груп, які представлені у владі. Все це призводить до того, що весь час доводиться шукати відповіді на виклики часу та ситуативно вносити зміни. Зрозуміло, що за таких умов до стабільності в державі дуже далеко. Щоб переламати цю ситуацію, потрібні одноразові, але радикальні зміни. Зокрема, і в частині Конституції, але перед цим має бути проведено її народне обговорення. Суспільство має визначитись, яким має бути наш Основний Закон. Базуватись на національних документах, зокрема, Конституції Пилипа Орлика XVII століття та Конституції 1918 року, прийнятій Центральною Радою після IV Універсалу чи має враховувати передовий досвід розвинутих країн. Так само суспільство має визначитись, яку державу ми хочемо збудувати — виключно національну чи сучасну, максимально пов'язану з глобалізованим світом. З урахуванням досвіду сучасної Європи, де влада є непомітною. Де депутати та чиновники наймаються виборцями для виконання певних обов'язків, а громадяни мають високий рівень контролю над нею. Де відбувається систематична, зміна влади, а не правлячих олігархічних груп, що стимулює політичну конкуренцію. Потрібно раз і назавжди чітко визначити, функції і права Кабінету Міністрів, Президента, Верховної Ради та судової гілки влади, щоб вони були справді незалежними одна від одної. Особливу увагу варто приділити адміністративному поділу України. Ми маємо 25 областей, в області — майже 25 районів, а в кожному районі є до 50 сіл. Села ж фактично не мають жодного права. Тобто на нижньому рівні самоуправління зовсім не організоване. Області ж, у свою чергу, не мають нормального представництва своїх інтересів на державному рівні. Сьогодні Київ є головним режисером усередині держави, а області не відіграють суттєвої ролі, відтак відбувається дублювання влади між обласними, районними радами та адміністраціями. Це потрібно змінювати. І мають це зробити новообрані депутати-мажоритарники. В тому числі і обранець від Рівного. Нам потрібен реальний обласний центр, а не місто з простягнутою рукою. Тому питання нової розумної Конституції, як ніколи, на часі. Свого часу наша держава була заснована важким компромісом між комуністами й націоналістами, але цей компроміс ні до чого доброго не призвів. Україна 20 років перебуває в глибокій кризі. Настав час замінити політичні еліти, які втратили довіру громадян. Допоможе в цьому ініціатива громади знизу. Вона вже має місце, як, наприклад, у боротьбі з беззаконням, втім, поки вона лише ситуативна. У щоденній боротьбі людей за свої права виникає народна конституційна ініціатива та формується нове покоління, яке вимагає не просто нового Основного Закону, а реального конституційного порядку. Коли активізується народ, тоді Конституція справді працюватиме. Саме тому ці вибори до Верховної Ради України набувають особливої ваги, і якщо вони будуть Заходом визнані демократичними, то в нашого суспільства з'явиться шанс на конституційний діалог та позитивні зрушення.
