Школярі повиростали і забули про безкоштовні обіди, так само як і про жовту солодку воду в поліетиленових пакетиках. Інша справа — футбол. Не так просто забути переповнені трибуни стадіону «Авангард», перемоги над усіма без винятку грандами вітчизняного футболу під світлом тоді ще працюючих ліхтарів. Майже нереально переконати нинішніх вихованців СДЮШОР, що колись «Верес» на рівних грав з «Динамо», «Шахтарем», «Металістом», «Дніпром» та іншими.
Втім, усе це було якихось 15 років тому. Після того у команди було чимало керівників, втім, усе, чим вони могли похвалитися, — це черговим падінням. Футбольне неможливе можливим у Рівному зробив бізнесмен Валерій Коротков. Після відходу від футболу про цю непересічну особистість стало майже нічого не чути. Нагадав про себе колишній президент «Вереса» кілька тижнів тому, коли, наче бомба, в Інтернеті вибухнула інформація, що рівненський бізнесмен стає власником клуба першої ліги «Десна» (Чернігів). — Можливо, це якась ностальгія за великим футболом, але мене самі знайшли, — розповів програмі «Телеспорт», що на каналі «РТБ», Валерій Коротков. — Міський голова Чернігова та ПФЛ мені запропонували, я і не відмовився. Протягом чотирьох годин обговорював з мером це питання. Він, як мені здалося, людина серйозна, конкретна, а тому розставили усі крапки над «і», і я прийняв команду. — Але ж професійний футбол — це чималі кошти… — Міський голова пообіцяв допомагати. — Як президент клубу вже прийняли якісь рішення? — Так, запросив очолити команду добре відомого мені фахівця Михайла Дунця. Він вже працює з колективом. — А не було бажання знову взятися за футбол у Рівному? — У Рівному перед тим, як вирішувати якісь питання, треба зробити стадіон. А то базар навколо є, склади і тому подібне на стадіоні є, а стадіону, як такого, немає, є лише розвалини. Як на мене, то там і матчі другої ліги проводити не можна. Крім того, ні у Рівному, ні в області ніхто не зацікавлений, щоб був футбол та й спорт загалом. Це стосується насамперед перших осіб. Молоді у нас багато, а спорту немає. А в Чернігові все інакше. — Чи був шанс тоді, у середині 90-х, що ви й надалі будете власником «Вереса»? — Був. Але ж тоді мені ніхто не допомагав, я був один. Складалося враження, що футбол потрібен лише мені. Величезні гроші йшли на це, хоча б хтось подякував. — Влітку ширилися розмови про те, що ви хочете заявити команду в другу лігу, яка гратиме у Млинові, що цьому завадило? — Клуб «Вікторія» був створений. Трішки не встигли. — За 15 років футбол в Україні сильно змінився? — Дуже сильно. Ось взяти Чернігів. Там хороший стадіон, поля, три спортшколи, адмінприміщення футбольного клубу, вся інфраструктура. Раніше такого не було. У «Вереса», який грав у вищій лізі, був більш-менш придатний стадіон, хоча вже й тоді він потребував ремонту. Нині футбол і бізнес дуже тісно пов’язані, без бізнесу далеко не заїдеш. Клуб обов’язково має заробляти гроші, і для цього є можливості. — Не шкодуєте, що свого часу взялися за «Верес»? — Ні про що не шкодую. Що було, те було. Вважаю, що досяг на той час у футболі великих висот. Вийшли до вищої ліги, обігрували провідні клуби. Перемоги над «Шахтарем», «Динамо» чи «Дніпром» чогось таки варті. А які люди були? Он тодішній наш воротар Святослав Сирота, зараз очолює ПФЛ, мені це приємно. — Як футбольна Україна сприйняла таке рішення, про Короткова ще не забули? — Усі пам’ятають. Тисячі дзвінків було. Я навіть не усіх пам’ятаю, а мене пам’ятають. Майже усі сприйняли таке рішення позитивно. Противником такого кроку була хіба що дружина. Був навіть сімейний скандал. Вона не хоче повторення того, що було, бо знає, які це були кошти. Ми ж живемо не надто розкішно. Я розумію, що у наш час взяти команду, все одно що повіситись. Але якщо влада Чернігова буде виконувати свої обіцянки, то все буде добре. Не треба думати, що у Короткова надто багато грошей, головне — голова є на плечах.
