Відкрий для себе іншу Польщу

Чим можна здивувати рівнянина у Польщі? Близькість кордону, родинні та дружні зв'язки, безліч пропозицій від місцевих туристичних фірм, партнерські відносини між містами, спільний бізнес — все це сприяє тому, що більшість наших земляків почуваються у цій сусідній державі як вдома. Але враження, що ви все знаєте про Польщу, може бути оманливим. Бо Варшава, Краків, Закопане та Гданськ — це ще не вся Польща. Тож пропоную відкрити для себе іншу Польщу — країну маленьких чарівних містечок, повз які ви, вочевидь, проїжджали, мандруючи звичними туристичними шляхами. Об'єднує ці містечка неповторна приваблива атмосфера спокою і душевного комфорту. У кожному з них є, звичайно ж, ринкова площа, оточена будинками з дерев'яними арками, стародавні костели, а в музеях збережена місцева історія і культура. Але в кожному є й своя родзинка, яка робить їх своєрідними і неповторними.

На курорт — до Щавниці

У мальовничій долині біля річки Дунаєць, посеред гір розташована курортна Щавниця. Як курорт містечко відоме ще з середини дев'ятнадцятого століття. Але для багатьох сучасних українських туристів він може стати приємним відкриттям. Бо є тут чим зайнятись і влітку, і взимку, і за будь-якої погоди. Тут лікувальним є навіть сам клімат, особливий. До того ж курорт має 12 джерел мінеральних вод, що багаті мінералами та мікроелементами (бікарбонат натрію, йод, бром). Тут лікують дихальні шляхи та шлунково-кишковий тракт. Причому має курорт сучасне обладнання і затишні кабінети для процедур. Є де зупинитись тут і вибагливій до умов проживання людині, і економній — готелі, пансіонати, апартаменти на будь-який смак і гаманець. Щавниця може конкурувати із Закопане — має багато гірськолижних трас. Найдовша з них (2 км) розташована на горі Палениця, обладнана чотиримісним крісельним підйомником, повністю освітлена і здатна пропускати близько 2200 осіб за годину. Працює підйомник не тільки взимку, а й влітку — тож туристи з висоти можуть помилуватись чудовими гірськими пейзажами. А на річці Дунаєць відпочивальників очікують флісаки — місцеві жителі в особливому вбранні, які катають туристів на плотах, вміло лавіруючи бурхливою і звивистою рікою в мальовничому каньйоні. На околиці Щавниці прокладено цікаві велосипедні маршрути. Один з них поєднує Польщу і Словаччину — Щавницю і словацький курорт Лєсніцу. Вздовж дороги — стоянки для велосипедистів, інформаційні стенди і лавочки для відпочинку. Поруч — національний і ландшафтний парки, багато ресторанів, барів з національною кухнею, дискотеки, Інтернет-кафе. До речі, поблизу Щавниці є дуже цікаве місце — "Музична вівчарня", до якої слухати концерти приїжджають не тільки місцеві, а й з Кракова та Варшави. Відповідно, й виконавці тут — знані в Польщі. Історія цього бару з демократичними традиціями цікава. Розповідають, що якийсь дивак вирішив збудувати вівчарню, в якій би вівці почувалися добре — збудував добротний хлів з... бетонною підлогою. Звичайно ж, вівці в таких умовах бути не могли. Натомість згодом інший дивак, але підприємливий, вирішив тут облаштувати бар, так і назвавши — "Музична вівчарня". Тож замість овець тут тепер вдячні слухачі добротної музики.

Тарнов — столиця Української Народної Республіки

Цікавим, особливо для тих людей, які цікавляться українсько-польською історією, є місто Тарнов, розташоване за 200 кілометрів від Кракова. У 20-х роках минулого століття Тарнів став пристанищем української влади в еміграції. В місті знайшов притулок і Симон Петлюра. У готелі "Брістоль" знаходилося приміщення уряду, a за Міністерство закордонних справ служив готель Солдінгера на вул. Гольдхаммера. У 20-х роках у Тарнові діяли також Український жіночий союз, Союз українок, Український хор, Українська спілка бухгалтерів і рахівників, засновано Український Національний університет, тут був також видавничий центр еміграції. Сьогодні ж про ті часи нагадує пам'ятна таблиця на фасаді кам'яниці на вул. Краківській, 9, де зараз чотиризірковий готель "Брістоль". Взагалі-то саме стродавніми ренесансними міщанськими кам'яницями і славиться Тарнов — тут найбільше після Кракова пам'яток старовини у південній Польщі. Про Старий ринок мистецтвознавці кажуть — "перлина Ренесансу", в той час Тарнов був одним із найкрасивіших міст у Польщі. І сьогодні ми можемо мандрувати вуличками Тарнова й милуватися кам'яницями довкола Ринку, ратушею, архітектурою кафедрального собору та руїнами колись величного замку Тарновських, які заснували це місто.

Містечка з особливим колоритом

Малолюдні, з неспішним ритмом життя і добродушними людьми, ці маленькі польські містечка можна було б віднести до глибинки, але провінційність тут якась особлива — вишукана, з огляду на ошатність будинків, чистоту вуличок і майданів, на вроджену ввічливість їхніх мешканців. Кожне таке містечко намагається хоч чимось виділитись серед інших. У Старому Сончі варто просто прогулятись, насолоджуючись його архітектурою. А от у Новому Сончі відвідайте етнографічний музей просто неба і пообідайте у корчмі в галіційському містечку, яке також є музеєм. На чудові страви з квасолі варто заїхати у Заклічин, де щороку у вересні відбувається "Свято Квасолі". А в Бобову — на міжнародний фестиваль мережива, на який скликають у жовтні. До речі, тут не тільки можна побачити й купити різноманітні мереживні речі, а й спробувати самому навчитися цього ремесла — майстрині терпляче покажуть і поділяться секретами цього рукоділля. У Ценжковицях відвідайте Музей етнографії — сучасний, інтерактивний, а на його околиці варто подивитись унікальний заповідний природний ліс "Скам'яніле Місто" — під час екскурсії гід неодмінно розкаже чимало цікавих легенд, пов'язаних із цим місцем. В Струже варто побувати у Музеї бджільництва: тут надзвичайно цікаво, особливо якщо ви мандруєте разом з дітьми — дохідливо і наочно тут розказують про те, як облаштоване життя бджіл, побачите колекцію вуликів, продегустуєте різні види меду, а також зможете спробувати навчитись виготовляти свічки з бджолиного воску. Власне, тут на кількох гектарах розкинулось велике господарство — і готель є, і пасіка, і завод з фасування меду, і магазинчик із сувенірами. Господар Януш Кашталевич чоловік зайнятий, але радий гостям, і сам іноді проводить екскурсію заводом. До речі, виїжджаючи із Щавниці, заверніть в Лонцк — там є завод Мауера, на якому виготовляють різноманітні соки, фруктові вина і відому кожному туристу сливовицю. При заводі є дегустаційний зал, тож перш ніж купити все у магазинчику, є можливість скуштувати.

Отримати задоволення від... їжі

В польській глибинці страви готують по-особливому оригінально і максимально наближено до традицій, без "хімії". Тож національна кухня поляків не тільки смачна, а й ситна і різноманітна. Славляться тамтешні господині приготуванням смачних копченостей, особливо ковбас, які готують за старовинними рецептами, використовуючи традиційні методи копчення в диму ялівцевих гілок або ароматних фруктових дерев. Користуються попитом і польська шинка різних сортів, копчені м'ясні рулети, балики, грудинка, паштети з дичини. Бігос — традиційна польська страва з тушкованої квашеної і свіжої капусти, з додаванням м'яса, копченостей і грибів. Часто на обідніх столах можна побачити й деруни та вареники, а також страви з квасолі. Полюбляють поляки готувати перші страви, зупи, найпопулярніші: суп з буряка, з квашеної капусти — "капусняк", бульйон з кнедликами і шматочками м'яса — "росол", суп з локшиною — "зачерка" і сметанковий суп — "журек". Поляки випікають смачний духмяний хліб, а на десерт — кекс "Мазурек", пиріг "Сирник", рулети макові та яблучні. Посмакувати такою їжею, дещо схожою на нашу, українську — це також неабияке задоволення під час подорожі.