На Рівенському військовому полігоні особливо гучні вибухи лунали у червні минулого року. Такої сили, що в оселях мешканців, розташованих за 6-8 кілометрів сіл Мала Любаша і Борщівка Костопільського району, тріскали стіни і шибки, до них долітали хмари піску та пилу, вони з тривогою споглядали за велетенськими «чорними грибами», які з’являлися в небі. Військові тоді запевнили, що жодної небезпеки для цивільного населення ті вибухи, чи то пак утилізація непотрібних боєприпасів, не несе, доводячи, що на проведення робіт у них є всі необхідні дозволи і висновки.
Селян такі доводи не переконали, боячись за своє здоров’я, вони вимагали комплексного обстеження повітря, грунту і води на території Малої Любаші й Борщівки. Фахівці районної та обласної санітарно-епідеміологічних служб, взявши необхідні проби на аналіз, констатували: повітря і грунт у нормі, вода у колодязях — ні. У ній бактеріологічні й хімічні показники значно перевищують допустимі, а тому її можна пити, лише попередньо прокип’ятивши. При цьому СЕС не знайшла жодних доказів, що вода стала непридатною через дії військових. За її висновками, забруднення колодязів відбулося з вини самих селян, як-от збудували вони їх не так як слід, не чистять і не дезінфікують регулярно, вбиральні та гній розташовують занадто близько. Якщо «причину» забруднення води встановили оперативно, то проблему не вирішено досі. 1155 мешканців Малої Любаші та 852 Борщівки залишені напризволяще, як з’ясувалося, іншої води, як з колодязів, ще не матимуть довго. — П’ю лише мінеральну воду, яку купую в магазині, а воду з колодязя мушу кип’ятити. Вже і викачували з колодязя воду, і якісь таблетки туди спеціалісти вкидали, а вона все якась жовта. Що ж у ній таке є — нам так і не кажуть, лише періодично нагадують щоб сирою не пили, — розповідає пенсіонерка Софія Талащук. Світлана Себлій, ще одна мешканка села Мала Любаша, доповнює: — Для приготування їжі воду вожу з іншого кутка села від мами, там вона чистіша. А з нашого колодязя беру воду лише для худоби, для прання і миття посуду. Дитині ж даю пити лише домашні соки. Втім, не всі в селі такі обережні. Є такі що і самі п’ють воду з тих колодязів, і малим дітям її дають. Тим часом влада запевняє, що докладає всіх зусиль, щоб вирішити проблему, єдине, що не все вона може. — Після висновку СЕС ми на півтори тисячі гривень закупили таблетки акватанс і продезінфікували всі колодязі в обох селах, вода в них дещо покращилася, але сирою її пити не можна, — повідомила голова Малолюбашівської сільської ради Світлана Ковальчук. — Тому вихід один — забезпечити мешканців сіл централізованим водопостачанням. Але на це потрібні великі кошти, яких немає. Втім, сподіваюся, що найближчим часом проблему вдасться вирішити, бо районна та обласна влада також над цим працює. Перший заступник Костопільської райдержадміністрації Ігор Грубий: — На найближчу сесію районної ради ми виносимо проект рішення щодо внесення змін у програму «Питна вода Костопільського району на 2006-2020 роки». А саме, хочемо виділити з районного бюджету 30 тисяч гривень на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво водопровідної мережі в селах Мала Любаша і Борщівка. Всі ж роботи, за попередніми підрахунками проектантів, коштуватимуть щонайменше 200 тисяч гривень. Зрозуміло, що район їх «не потягне», а область зможе виділити хіба дещицю. Тому, за підтримки керівництва облдержадміністрації, будемо клопотати, щоб необхідні кошти нам виділили з державного бюджету за рахунок окремої субвенції.
