Київський судовий експерт визнала "рідкісною та пробною" 3-копійчану мідну монету СРСР, викарбувану в 1924 році накладом 101 мільйон 282 тисячі. У своєму висновку вона також віднесла до категорії "рідкісних", а відтак і цінних дореволюційний "1 рубль" (накарбованих 12-мільйонним накладом) та "50 копъекъ" (тираж — 45 мільйонів). Якщо рівненський викладач, який давно захоплюється нумізматикою, не доведе в суді, що експерт помилилась і оцінені нею монети насправді не мають культурної цінності, його притягнуть до кримінальної відповідальності за тяжкий злочин — контрабанду. Чи то пак можуть засудити на строк до семи років.
Ігор Похильчук
Ігор Похильчук, старший викладач кафедри інженерної графіки та машинознавства НУВГП:
— Почав збирати монети ще школярем, а всерйоз захопився нумізматикою понад 20 років тому. Відтак спілкування з людьми з таким хобі в Рівному в парку Шевченка та біля продуктового ринку, періодичні поїздки в Київ. З часом Інтернет з'явився, спеціалізовані сайти... Зауважу, що нумізмати міняються рідко, здебільшого продають зайве, щоб купити те, що прагнуть мати в колекції...
Навесні минулого року на мою електронну адресу надійшло повідомлення, що чоловік у Польщі цікавиться старими монетами й хотів би їх придбати. На той час чимало в мене "зайвого" в колекції назбиралося, ще більше товариш хотів продати. Загалом відібрали разом 50 монет, а саме 40 динарів часів Римської імперії, монети Російської імперії, Польщі та чотири паперові банкноти часів Польщі — Австро-Угорщини. За все запросили п'ять тисяч гривень, це з накруткою 20-30% від максимальної суми, за яку можна було б в нас ці монети продати, зважаючи на їхній стан.
Монети я запакував у дві бандеролі та відправив на вказану адресу в Польщі після того, як на рахунок товариша надійшли гроші... 13 травня я відправив бандеролі, а вже 15-го в мою оселю прийшли працівники СБУ з постановою на проведення обшуку в зв'язку з порушенням проти мене справи за підозрою в контрабанді. Забрали комп'ютер і всю мою колекцію — понад тисячу монет... І лише набагато пізніше, коли справа дійшла до суду, стало відомо, що мій телефон оперативники прослуховували ще з лютого, що гроші переказувались з Ужгорода, а бандеролі далі митниці й не мали піти, бо людини, якій вони були адресовані в Польщі, насправді немає й ніколи не було. Тобто виходить, що правоохоронці наперед знали, що я збираюся скоїти злочин, але не запобігли йому. Або, що вірогідніше, самі ж все фактично "спровокували-організували", щоб мати "показники" в роботі...
Якщо я в чомусь винен, то хіба що в намаганні переслати за кордон предмети в спосіб, заборонений правилами міжнародних поштових пересилок та нашим законодавством. Але покарання за це не кримінальне, а лише адміністративна відповідальність, до якої мене й притягнули за 47 монет. Натомість зі звинуваченням у контрабанді трьох інших монет погодитися не можу — жодна з них не є рідкісною, а відтак не відноситься до культурних цінностей. Це я можу стверджувати однозначно, бо давно займаюся монетами, добре на них знаюсь, є досвідченим нумізматом і, можна сказати, фахівцем у цьому питанні. Але спробуй це довести...
Коли під час допиту в суді експерту показали копію каталога Біткина, на який вона сама ж посилалася, і вказали, що там срібні монети "1 рубль" 1896 року та "50 копійок" 1897 року не значаться рідкісними, вона визнала, що... "мабуть, помилилася". А також не змогла пояснити, на підставі чого, яких каталогів та спеціалізованої літератури, констатувала, що мідна 3-копійчана монета 1924 року є монетою пробного чекану. Відтак у справі тепер є як висновок експерта, так і її ж слова, які йому суперечать.
Під час чергового судового засідання, на якому вдалося побувати кореспонденту "РВ", Ігор Похильчук та його адвокат Ігор Солімчук надали суду багато додаткових доказів того, що згадані три монети не відносяться до категорії рідкісних і цінних, а тому їхнє пересилання за кордон не є контрабандою. Суддя долучив до справи ці документи. Зокрема, копії найавторитетніших спеціалізованих каталогів, наукові пояснення-коментарі відомих фахівців нумізматики, інформацію та оголошення з Інтернету про те, що аналогічних монет дуже багато й вони вільно продаються за ціною від кількох десятків гривень. Однак представник прокуратури, який підтримує обвинувачення, був категоричним: "Всі ці папери не є доказами, бо мало як їх можна трактувати, й мало що можуть понаписувати в Інтернеті. А ось висновок експерта — це документ! Якщо ж підозрюваний та його адвокат вважають, що експерт помилилась, то потрібно було надати суду результати іншої, "своєї" експертизи".
Риторичне зустрічне запитання, як це можна було зробити без самих монет, які вилучені як речові докази, зависло в залі суду без відповіді...
