Більшість українців цінують родину понад усе. Так вважає радник Секретаря РНБО, у минулому — директор Державного інституту розвитку родини і молоді Лідія Смола. Відповідаючи на запитання читачів «Главреда», Лідія Смола розповіла про найголовніші складові щасливого подружнього життя, про те, як не втратити любов у шлюбі і сам шлюб. Пропонуємо окремі поради психолога.
Сучасна українська родина: жахлива статистика Розповідаючи про основні проблеми української родини, Лідія Смола відзначила: — На жаль, сьогодні вона, як і все наше суспільство, має дуже багато проблем. Почну з волаючих цифр: понад 100 тисяч дітей в Україні — це діти-сироти або позбавлені батьківської опіки. Серед цих дітей тільки 10% — це діти, батьки яких померли. Інші — діти, у яких є живі батьки. Кожна п’ята дитина в Україні народжується поза шлюбом. 21% дітей живуть у неповних родинах. Понад 60 тисяч родин живуть у складних життєвих умовах, коли батьки не працюють, вживають алкоголь або є наркозалежними. Крім того, станом на початок року в країні понад 8 тисяч неповнолітніх перебувають за ґратами. За останні десять років кількість ВІЛ-інфікованих дітей зросла з 94 до майже 2 тисяч. Інститут, який я очолювала, проводив низку опитувань. Третина дітей-школярів відповідали, що батьки їх не люблять. 25% говорили про те, що їх вдома постійно б’ють, і вони навіть не завжди знають, за що їх б’ють. Крім того, близько 30% дітей відмовилися відповідати на запитання, чи здійснюють проти них насильницькі дії.
Українці не відрізняють психолога від психіатра Українці вважають родину найбільшою цінністю. Про це свідчать результати опитування, проведеного Державним інститутом розвитку родини і молоді серед 17-35-річних респондентів. Згідно з опитуваннями останніх трьох років 93-98% респондентів сказали, що найбільше в житті вони хотіли б створити гарну родину». Мотивація — досить різноманітна: від того, «щоб мати спокій, законний секс, позбутися від необхідності когось шукати», до «це роблять всі» і «як же без родини? Потрібно, щоб діти народжувалися в законному шлюбі». Але, незважаючи на це, кожен другий шлюб в Україні розпадається. Статистика свідчить, що кількість розлучень у чоловіка і жінки у віці 23-25 років перевищує 80%. Чому існує таке вражаюче протиріччя? Психолог пояснює цей парадокс кількома причинами. По-перше, вона відзначила великий вплив ЗМІ, зокрема, на формування у свідомості українців визначеної перекрученої моделі сімейних стосунків. По-друге, відсутність в українському суспільстві практики вирішення психологічних проблем за допомогою психолога. За словами Лідії Смоли, за психологічною допомогою більшість наших співвітчизників звертаються або до друзів, або до священика «із проханням про якусь чудотворну молитву, що вирішить ситуацію». Найзаможніші можуть дозволити собі сеанс у психотерапевта, але фінансова складова цієї послуги не дозволяє користуватися нею широкій громадськості. Проте ані одноразовий похід до священика за молитвою, ані одноразовий похід до психолога не вирішують ситуацію, оскільки за день не відбувається перебудова сімейних стосунків. Потрібен тривалий час, щоб їх відбудувати. Не варто забувати про існування відповідних соціальних служб, метою яких є саме психологічна допомога. Але вони, за словами пані Смоли, «не задовольняють повною мірою потреби, що існують у суспільстві».
Любіть дітей, а не себе в дітях ”У Сартра є такий вислів: «У дітях люди намагаються реалізувати свої нереалізовані честолюбні плани». «До п’яти років дитина формується як особистість. Вона розуміє свою визначену неспроможність і вважає, що батьки — це щось надприродне. Вона повністю цьому вірить. Вона вважає, що батьки можуть все». На цьому етапі «дуже важливо не зрадити дітям. Після п’яти років, коли дитина починає соціалізуватися в різних обставинах, відносини поступово переходять у горизонтальну площину. Дитина розуміє, що батьки не завжди все можуть, що батьки не завжди говорять правду, що батьки досить часто брешуть, що батьки грають визначені ролі, що окрім батьків є інший світ, у якому є багато цікавого. Разом з тим «мати хоче виростити артистичну натуру, батько — бійця, а дитина взагалі любить шахи і захоплюється математикою». Тому на цьому етапі важливо не перевищити свої батьківські повноваження і не захоплюватися владою над дитиною. «Досить часто батьки формують відносини за системою: «Я правий, тому що я батько». Для дитини це не аргумент. Дайте дитині аргумент, вона не просила її народжувати. Або дуже часто мати каже: «Я ж тобі стільки життя віддала, я ж могла вийти заміж, ще що-небудь зробити...» А дитина не вимагала від вас цієї жертовності. Щоб перевірити, як саме почувається дитина в родині, психолог порекомендувала простий спосіб: попросити намалювати свою родину. За її словами, навіть розташування «діючих осіб» на малюнку є дуже показовим. Лідія Смола пропонує всім батькам ставитися до своїх дітей як до особистостей. «У Станіславського є фраза: «Любіть мистецтво в собі, а не себе в мистецтві». Я б сказала: «Любіть дітей, а не себе в дітях».
Одне правило і три складові сімейного щастя Рецепти щастя в кожного свої. Лідія Смола запропонувала визначений «універсальний» рецепт ідеального подружнього життя. Це одне правило і три складові. Правило проголосив у свій час Ісус Христос: «Ставтеся до людей так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас». «Якщо цим правилом керуватися, то воно спрацьовує. Тому що, за законом діалектики, кількість переходить у якість», — впевнена психолог. Тепер — до правил. Перше з них — це терпіння. «Не можна вимагати від когось більше, ніж ви вкладаєте в ці відносини». «І не потрібно переробляти свою половинку»: наприклад, спочатку намагатися перетворити її на копію своєї мами, а потім з жахом говорити: «Боже! Вона так схожа на мою маму!» Друге правило — спільність інтересів. В ідеальних родинах чоловік і жінка дивляться не стільки один на одного, скільки в один бік. Третє правило — розуміння, що заперечує заяви на зразок: «Я правий — і все!» Чи існують щасливі шлюби? Лідія Смола впевнена, що так. Ми не помічаємо їх, тому що щасливі родини ховають своє щастя від сторонніх очей. Адже і Шекспір свого часу говорив: «Любов не терпить суєти»...
Зрада — це криза стосунків Найбільша сімейна проблема, що починає руйнувати родину — байдужість. Вона поширюється, немов рак, і тоді з’являється третій зайвий. У родині не буває, що хтось один винен. Завжди винні обидві сторони. Люди формують свої відносини і визначений стереотип: прокинулися, поснідали, односкладові відповіді на питання, 6 хвилин сексу на тиждень... І потім дехто думає, що його половина буде з ним (з нею) завжди. Є проблема власності. Психологія людини побудована таким чином, що вона хоче стабільності. З іншого боку, коли чоловік переходить у категорію «моя власність», то можна й одягтися не зовсім добре, та й хочеться трошки розслабитися. Людина стає «частиною обстановки», коли ви втрачаєте до неї інтерес, коли ви не боретеся, коли ви не оберігаєте свою любов. Що таке зрада? Це криза стосунків. Система, що називається «родиною», має потребу в перезавантаженні. Зрада — це зламана система, яка потребує змін. Однак зрада може мати два наслідки: або зміцнення стосунків, коли люди усвідомлюють, що вони могли втратити настільки дороге, чого вони в житті не знайшли б. Або ж, навпаки, ця ситуація переконує обох у тому, що нічого вже відновити не можна. Для того, щоб зберегти своє кохання, не потрібні великі гроші. Потрібне тільки ваше бажання. Вкладена у кохання праця сторицею повернеться вам щастям.
