Ніколай Коперник всім відомий як астроном, творець геліоцентричної картини світу. Проте, на думку істориків медицини С.Хенда й А.Куніна, він заслуговує не меншої, а можливо, й більшої слави як винахідник бутерброда. Винахід був зроблений ним у медичних цілях.
Історія винаходу бутерброда така. У молодості Коперник два роки вивчав медицину в Падуанському університеті в Італії, проте докторського диплома не одержав. Після цього його дядько єпископ Ватцельроде влаштував його каноніком у Фрауенбурзький (Фромборкський) собор і одночасно комендантом Алленштейнського (Ольштинського) замку. Замок оточило військо Тевтонського лицарського ордена, і через кілька місяців у замку почалася епідемія невідомої хвороби. Відомо, що захворюваність була високою, а смертність — низькою (померло тільки дві людини). Ліки, застосовані Коперником, не дали результату. Тоді він вирішив досліджувати причини хвороби. Лікар-астроном вирішив, що причини можуть приховуватися у харчуванні. Він розділив мешканців фортеці на невеличкі групки, ізолював одну від одної і посадив на різні раціони харчування. Незабаром виявилося, що не хворіє лише одна група — та, у раціон якої не входив хліб. У такому випадку розумно було б взагалі відмовитися від хліба, але зробити це в оточеному замку, де не було великої кількості припасів, виявилося неможливо. Грубий чорний хліб становив головну їжу мешканців фортеці. Ходячи довгими коридорами, піднімаючись вузькими гвинтовими східцями на фортечні вежі, захисники замку часто не втримували окраєць хліба і він падав на підлогу. Піднявши шматок, його обтрушували або обдували і з’їдали. Можливо, вирішив Коперник, зараза з’являлася від бруду, який потрапляв на шматки хліба з підлоги. Лікарю-астроному спало на думку, що скибки хліба треба намазувати світлою їстівною речовиною, на фоні якої легко можна буде помітити бруд. Бруд, який потрапив на хліб, можна було б зчистити разом із намазкою. Як намазку обрали збиті без цукру вершки, тобто масло. Так народився бутерброд. І інфекція незабаром покинула замок. Тевтонам не вдалося ні захопити фортецю, ні дізнатися таємницю бутерброда. Коли вони змушені були зняти облогу, в Алленштейн приїхав з Лейпцигу глава гільдії аптекарів і лікарів Адольф Буттенад, щоб на місці дізнатися про причини і способи лікування хвороби. Коперник поділився з ним досвідом. Через два роки після смерті великого астронома, у 1545 році, після однієї з війн, що велися між численними і дрібними німецькими князівствами, подібна хвороба з’явилася в Європі знову. Буттенад пригадав про метод Коперника і почав його пропагувати. Наскільки відомо, бутерброди цього разу не допомогли припинити епідемію, проте нова страва припала багатьом до смаку і поступово поширилася по всіх країнах.
