Колишній працівник Рівненської геологічної експедиції Григорій Москалик у 1990 році святкував новосілля — разом з дружиною вони вселилися у новий 4-кімнатний будинок в с.Колоденка Рівненського району. Тоді чоловік і подумати не міг, що згодом жити у власному будинку йому доведеться на правах гостя.
Свідоцтво на право власності виписали тоді на дружину Галину. Проживши у шлюбі 33 роки, Москалики у 2006-му розлучилися, а наступного року п.Галина подала в Рівненський районний суд позов, в якому просила поділити їхній спільний житловий будинок навпіл. Але поки ця справа перебувала в суді, жінка тим часом продала цей будинок, в якому також мешкали її дочка від першого шлюбу та онука, цій же онуці Наталії. На той час вона вже була доросла і працювала нібито в агенції нерухомості. Нотаріус, посвідчуючи цю угоду, була зобов’язана взяти згоду Москалика як співвласника на продаж будинку, але вона цього не зробила. Родичі ж не повідомили, що справа про поділ житла взагалі перебуває в суді. Після цього онука п.Галини швиденько продала будинок своїй мамі Ірині, тобто дочці п.Галини. Мама подала у третейський суд позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу та права власності на нерухоме майно. І третейський суд, що засідав у Здолбунові, визнав право власності на будинок і надвірні будівлі за Іриною. Насправді у тому будинку, як і раніше, мешкали розлучені Москалики, дочка та онука п.Галини. Тільки от п.Григорій, тепер уже бездітний самотній пенсіонер, хоч і займає в будинку 2 кімнати з 4-х, але будь-які права на нього втратив. Жінка одразу замінила двері в будинок і ключ колишньому чоловікові не дала, каже, нехай поверне їй половину вартості дверей. Потрапити всередину він може тільки тоді, коли йому відчинять. Григорій Москалик неодноразово звертався до Рівненського райвідділу міліції з проханням порушити кримінальну справу стосовно незаконного позбавлення його житла відносно колишньої дружини, її дочки Ірини та онуки Наталії, а також і приватного нотаріуса, яка посвідчувала договір купівлі-продажу. Він вважає, що усі вони зробили це за попередньою змовою, адже будинок був побудований у шлюбі, а тому є спільною власністю незалежно від того, на кого з подружжя оформлений. Але міліція у порушенні кримінальної справи постійно відмовляла. Тоді поскаржився потерпілий до прокуратури, яка все таки визнала, що слідчий міліції не провів ретельної перевірки обставин події. Однак віз і нині там — міліціонери і слухати пенсіонера не хочуть — мовляв, це «цивільно-правові відносини», отож звертайтеся до суду. Так що тепер у Рівненському районному суді перебуває справа за позовом Москалика до колишньої дружини, її дочки та онуки, а також до приватного нотаріуса. Пан Григорій сподівається домогтися справедливості і отримати відшкодування моральної шкоди з усіх відповідачів.
Коментар Вікторія Власик, адвокат: — Виникла правова колізія: рішення третейського суду є остаточним і оскарженню третіми особами на момент винесення цього рішення не підлягало. Не можна також притягнути до кримінальної відповідальності й суддю третейського суду за винесення завідомо незаконного рішення, бо такий суддя не підпадає під дію закону України «Про статус суддів», хоча його рішення є обов’язковими до виконання. Тим часом суддів загальних судів за порушення закону можна притягнути до відповідальності. У березні цього року Верховна Рада внесла зміни до закону «Про третейські суди», які дають право на оскарження цих рішень не тільки сторонами третейської угоди, а й третіми особами. Однак рішення по справі Москалика прийнято у серпні 2008-го, тобто ці поправки його не стосуються, він у цьому рішенні не є стороною по справі. Навіть якщо оскаржити договір купівлі-продажу між Москалик та її онукою, то права колишнього співвласника будинку поновлені не будуть. Наскільки мені відомо, третейські суди за такою ж схемою допомогли багато кому визнати право власності на нерухомість, залишивши тим самим власників чи співвласників на вулиці.
Довідка «РВ» Третейський суд — це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України «Про третейські суди» для вирішення цивільних та правових спорів. Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом всебічного розгляду. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між сторонами з того питання і з тих самих підстав.
