На ставки — по рибу, на Полісся — по задоволення
Чемпіон світу з риболовлі рівнянин Богдан Дем’янчук, який об’їздив, мабуть, усі водойми, розповів про рибні місця на Рівненщині:
— Останні років вісім намагаюсь їздити на північ нашої області на річки Прип’ять та Стохід Зарічненського району, а також озера Нобель і Омит. Туди я їжджу на щуку. Єдиний недолік — далека дорога, на яку витрачається багато пального. Є також там знамените озеро Сосно, де водиться чи не найбільша щука в Україні. Іноді трапляються екземпляри по 9-12 кілограмів. Якщо люди хочуть не тільки порибалити, але й відпочити, їдуть на Біле озеро з піщаними пляжами або на Воронки. Там водиться плотвичка.
Щодо водойм, розташованих поблизу Рівного, то варто відвідати Горинь в районі «Рівнеазоту» або села Воскодави Гощанського району. Там ловиться різноманітна риба: сом, лящ, вустер, плітка, щука, судак. На Усті водяться карасики і плітка, щоправда, ця річка дуже замулена. Хорошого карася можна впіймати в Острозькому, Рівненському, Гощанському районі.
Дуже популярне у нас Хрінницьке водосховище. Там теж водиться різноманітна риба. Можна натрапити на великого окуня, коропа. Проте у Хрінницькому водосховищі постійно коливається рівень води через діяльність гідроелектростанції. Також ця водойма замулена і заросла водоростями. На Млинівському водосховищі плотву ловлять. У Дубенському районі відомий став Панталія, який і від браконьєрів охороняють, і зариблюють. Варто зазначити, що шансів наловити риби на приватних ставках більше, адже на нічийних водоймах у глушині часто діють браконьєри.
А от рівнянин Анатолій Дєвочкін про своє улюблене місце риболовлі відмовляється розповідати:
— Якщо я розкажу про нього, то там буде повно народу, чого не люблю. Адже коли ми приїжджаємо на водойму, першу справу, яку робимо, — дістаємо пакети для сміття і прибираємо. Найбільш захаращені водойми — в місцях відпочинку. Тому рибалки не дуже полюбляють туди їздити.
Щоправда, пан Анатолій охоче розповів про стави, де мав непоганий улов:
— Рекомендую безкоштовні стави — біля санаторію «Червона калина» (щука, окунь, плотва, линь, краснопірка). На трьох ставах у Бабині клюють переважно карасики, але постійно. Якось там і рака впіймав, що свідчить про те, що там вода чиста. З платних ставів, а, до речі, плата за день риболовлі коливається від 20 до 100 гривень, рекомендую також ставки: Горбаків, Верхів, Грушвиця, Понебель, Посягва, Бочаниця та ін.
Рибі потрібна тиша і хмарна погода
На популяцію риби, а також на клювання, впливає багато факторів. Насамперед пора року. Літо, наприклад, — сезон ловлі коропів. Мають значення і погодні умови.
— Щука любить, щоби був вітер, прохолодно, хмарно, — стверджує Богдан. — Короп теж любить вітер і прохолоду. Усяка риба не любить спеку. Також багато залежить від удачі рибалки. От я, наприклад, якось вийшов на гідропарк взимку зі своїми снастями на годинку, а інші рибалки там вже давненько сиділи. Пробурив тоді три лунки і натрапив на стоянку коропів. Ми із сусідом тоді три великих коропи впіймали. Ні до того, ні після коропа ніхто не ловив, бо ж і не сезон на нього був.
— Риба не любить шуму, — доповнює Анатолій Дєвочкін. — Тому під час риболовлі ніхто не кричить, не галасує, музику голосно не вмикає. Крім того, риболовля залежить і від популяції риби, яка значно зменшується через використання електроловів. Вони масово вбивають рибу в ставку з усім живим — і мотилем, і подьонкою — те, чим вона живиться. Електролови стерилізують рибу, через що вона потім не розмножується.
— Окрім того, риба хворіє. Вражає рибу воша, кліщ, навіть солітер, — говорить рибовод ТзОВ «Березнериба» (ставки Поляни Березнівського району) Володимир Штогрин. — Їх переважно переносять птахи. Звісно, при термальній обробці паразит гине і не становить небезпеки для здоров’я людини, проте він впливає на смакові якості риби. Тому ставки потрібно чистити і обробляти вапном.
Риби — ласунки
Відомо, що на хорошу рибу потрібна хороша приманка. Проте якщо одним вистачає простого білого хліба (який полюбляє карась), то іншим треба навіть готувати страви.
— Найпопулярніша страва у коропа — горох, який рибалки розпарюють і варять, — розказує Богдан Дем’янчук. — Взимку рибу заманюють мотилем. Проте є безліч більш сучасних наживок. Наприклад, бойл — зроблені з певних інгредієнтів (основний — тісто) кульки, які при киданні у воду розчиняються. Дехто цей бойл купує, хоча коштує він недешево — іноді 100 гривень за упаковку корму. Інші готують власноручно за своїми рецептами. При цьому ще й потрібно брати бойл різних смаків і запахів, тому що сьогодні, наприклад, коропу захочеться з шоколадним запахом, а пізніше — з полуничним, післязавтра давай уже йому із запахом краба. Зараз рибалки надають перевагу корму марки «Фішдрім», який і за якістю, і за ціною один з найкращих.
Як хлопчаки професійних рибалок «взули»
Як відомо, рибалки — хороші оповідці. Чи не кожен рибалка може розповісти з десяток смішних і не дуже історій, які трапилися з ним на водоймі. Богдан Дем’янчук має таку:
— Це трапилося зі мною позаторік на Млинівському водосховищі. Півдня рибалимо компанією — нічого не ловиться. І тут на середину озера випливають в дерев’яному човні два хлопчики, закидають свої просто-таки «дубові» спінінги зі старими блешнями. Я був за метрів 20 від них і думав, що, як і ми, повернуться вони додому з нічим. І тут раптом чую радісні вигуки: «Є, тягни!». Клюнула в них добряча щука, як виявилось потім, вагою сім кілограмів. Ми допомогли їм взяти в підсаку ту щуку, після чого старший хлопець по-хазяйськи так каже: «Ну, це вже друга на сьогодні». Я дивлюсь, а в них на дні човна ще одна щука лежить. Оце, думаю, так! Тут зібралися професійні рибалки і півдня нічого зловити не можуть, а їх хлопчаки обігнали, які на дві години на водосховище випливли. Ще й до всього таку велику щуку впіймали, бо я, наприклад, найбільшу ловив вагою 5 кілограмів.
Кумедну історію пригадує і Анатолій Дєвочкін:
— Пам’ятаю, коли ще Кривинський кар’єр не був приватизований, я на човні спінінгував. Щось потрапило на гачок — не знаю й досі. Я підсік рибу, але жилка була занадто тонка, тож витягнути її не міг, бо порвалася б. Я затиснув котушку і мене 20 хвилин катало від берега до берега. Це було дивно, бо я не маленький — все-таки 126 кілограмів важу. Гадаю, це був сом. Він потім виплюнув наживку і втік.
”Ловись, рибко, велика й маленька”
У рибалок є свої забобони і традиції, які, впевнені вони, можуть впливати на улов.
— Не брати рибопродуктів на рибалку, будь це таранька чи консерва, — це моє золоте правило, якого я ніколи не порушую, — каже Анатолій Дєвочкін. — Маю також товариша, який вірить, що він не повинен першим з компанії спіймати рибу, бо вважає, що це буде його єдина здобич за всю риболовлю.
— Особливо негативно реагують рибалки на побажання удачі, — розповідає Богдан Дем’янчук. — Бо кльову, кажуть, не буде. Треба казати натомість: ні хвоста, ні луски. На це відповідаєш: до чорта. Ще один забобон — якщо заєць перебіжить дорогу, коли їдеш на рибалку, це до хорошого кльову. Крім того, у рибалки можуть бути власні традиції. Наприклад, я, коли бурю лунку в льоду, розмовляю з рибою — шаманю (сміється). Я кажу рибі, що приїхав здалеку, і прошу, щоб клювала. За це, кажу, не пошкодую їй жмені мотиля і навіть сто грам. Спрацьовує. Так, на змаганнях у Польщі, де наша команда здобула світову першість, повертаючись додому, я вирішив перевірити лунку, над якою напередодні отак шаманив. І з першого ж разу зловив ляща вагою 1 кілограм 200 грамів. Виявилося, що це була найбільша рибина, виловлена тут під час змагань усіма командами світу. А перед тим, пам’ятаю, вилив у лунку 100 грамів коньяку — не пошкодував.
Коли з риболовлі їдуть без риби
Для багатьох рибалок головне — процес, а не результат.
— Нащо мені зайву рибу везти додому? Та й жінка не любить її чистити, — говорить Богдан. — Тож коли наловлю більше, віддаю комусь. Є люди, для яких взагалі цікавий сам процес риболовлі, і вони майже завжди відпускають рибу назад у водойму.
— Багато риби не варто забирати із собою — вона ж зіпсується, особливо в спеку, — каже Анатолій Дєвочкін. — Якось ми наловили чимало риби і вирішили її засушити на тараньку. Посолили і розвісили, але вона зіпсувалася, так і не встигнувши просолитися. А додому й взагалі не варто везти у свіжому вигляді, особливо при 30-градусній спеці, коли треба їхати чотири години поспіль. Після того випадку ми беремо стільки риби, щоб сьогодні ж зварити чи посмажити, а все інше відпускаємо назад у водойму. Я часто приїжджаю з риболовлі без риби — роздаю. Навіщо вона мені зайва!
Маленька смакує більше — це міф
Професійні рибалки розвінчують міф про те, що дрібніша риба смачніша за велику.
— Це придумали, мабуть, ті, хто й ловить таку маленьку рибу. Це неправда, — стверджує Богдан Дем’янчук. — Маленька часто буває менш смачною, ніж велика риба. От, наприклад, лящ до півтора кілограма — сухий і піде тільки на тараньку. Після півтора кілограма лящ уже набирає смаку. Такого ляща з’їдять швидше, ніж, наприклад, фаршировану щуку.
— Усяка риба смачна, якщо її правильно приготувати, — зауважує Володимир Штогрин. — Наприклад, щуки-карандаші (вагою 300-500 г) будуть ніжніші і смачніші за велику щуку у смаженому вигляді. Проте немає рівних великій фаршированій щуці. Короп вагою 3 кг буде дуже смачним, якщо його приготувати на вогні.
У свіжої риби червоні зябра
— Купувати слід тільки живу рибу, — радить Богдан Дем’янчук. — Проте іноді буває, що вона все ж уже нежива, але й псуватися ще не почала. Ознакою свіжості є червоні або рожеві зябра. Якщо зябра білі і розтріпані — значить, уже не першої свіжості. Заморожену краще не брати, бо її по декілька разів можуть заморожувати, особливо в теплу погоду.
— Насамперед потрібно брати живу рибу, яка ще плаває, — підтверджує Володимир Штогрин. — При цьому не має значення, коли її привезли — п’ять днів тому чи сьогодні. Можна брати й рибу, яка вже перевернулася, адже загинула вона, скоріше за все, через нестачу кисню. Якщо зябра у неї червоні, її можна їсти.
