Затяті рибалки, які не шкодують ні часу, ні грошей на улюблене заняття, розповіли про рибні місця на Рівненщині, поділилися секретами успішної риболовлі, розказали, як приготувати впійману рибу, щоб вона була смачною.
На ставки — по рибу, на Полісся — по задоволення Чемпіон світу з риболовлі рівнянин Богдан Дем’янчук, який об’їздив, мабуть, усі водойми, розповів про рибні місця на Рівненщині: — Останні років вісім намагаюсь їздити на північ нашої області на річки Прип’ять та Стохід Зарічненського району, а також озера Нобель і Омит. Туди я їжджу на щуку. Єдиний недолік — далека дорога, на яку витрачається багато пального. Є також там знамените озеро Сосно, де водиться чи не найбільша щука в Україні. Іноді трапляються екземпляри по 9-12 кілограмів. Якщо люди хочуть не тільки порибалити, але й відпочити, їдуть на Біле озеро з піщаними пляжами або на Воронки. Там водиться плотвичка. Щодо водойм, розташованих поблизу Рівного, то варто відвідати Горинь в районі «Рівнеазоту» або села Воскодави Гощанського району. Там ловиться різноманітна риба: сом, лящ, вустер, плітка, щука, судак. На Усті водяться карасики і плітка, щоправда, ця річка дуже замулена. Хорошого карася можна впіймати в Острозькому, Рівненському, Гощанському районі. Дуже популярне у нас Хрінницьке водосховище. Там теж водиться різноманітна риба. Можна натрапити на великого окуня, коропа. Проте у Хрінницькому водосховищі постійно коливається рівень води через діяльність гідроелектростанції. Також ця водойма замулена і заросла водоростями. На Млинівському водосховищі плотву ловлять. У Дубенському районі відомий став Панталія, який і від браконьєрів охороняють, і зариблюють. Варто зазначити, що шансів наловити риби на приватних ставках більше, адже на нічийних водоймах у глушині часто діють браконьєри. А от рівнянин Анатолій Дєвочкін про своє улюблене місце риболовлі відмовляється розповідати: — Якщо я розкажу про нього, то там буде повно народу, чого не люблю. Адже коли ми приїжджаємо на водойму, першу справу, яку робимо, — дістаємо пакети для сміття і прибираємо. Найбільш захаращені водойми — в місцях відпочинку. Тому рибалки не дуже полюбляють туди їздити. Щоправда, пан Анатолій охоче розповів про стави, де мав непоганий улов: — Рекомендую безкоштовні стави — біля санаторію «Червона калина» (щука, окунь, плотва, линь, краснопірка). На трьох ставах у Бабині клюють переважно карасики, але постійно. Якось там і рака впіймав, що свідчить про те, що там вода чиста. З платних ставів, а, до речі, плата за день риболовлі коливається від 20 до 100 гривень, рекомендую також ставки: Горбаків, Верхів, Грушвиця, Понебель, Посягва, Бочаниця та ін.
Рибі потрібна тиша і хмарна погода На популяцію риби, а також на клювання, впливає багато факторів. Насамперед пора року. Літо, наприклад, — сезон ловлі коропів. Мають значення і погодні умови. — Щука любить, щоби був вітер, прохолодно, хмарно, — стверджує Богдан. — Короп теж любить вітер і прохолоду. Усяка риба не любить спеку. Також багато залежить від удачі рибалки. От я, наприклад, якось вийшов на гідропарк взимку зі своїми снастями на годинку, а інші рибалки там вже давненько сиділи. Пробурив тоді три лунки і натрапив на стоянку коропів. Ми із сусідом тоді три великих коропи впіймали. Ні до того, ні після коропа ніхто не ловив, бо ж і не сезон на нього був. — Риба не любить шуму, — доповнює Анатолій Дєвочкін. — Тому під час риболовлі ніхто не кричить, не галасує, музику голосно не вмикає. Крім того, риболовля залежить і від популяції риби, яка значно зменшується через використання електроловів. Вони масово вбивають рибу в ставку з усім живим — і мотилем, і подьонкою — те, чим вона живиться. Електролови стерилізують рибу, через що вона потім не розмножується. — Окрім того, риба хворіє. Вражає рибу воша, кліщ, навіть солітер, — говорить рибовод ТзОВ «Березнериба» (ставки Поляни Березнівського району) Володимир Штогрин. — Їх переважно переносять птахи. Звісно, при термальній обробці паразит гине і не становить небезпеки для здоров’я людини, проте він впливає на смакові якості риби. Тому ставки потрібно чистити і обробляти вапном.
Риби — ласунки Відомо, що на хорошу рибу потрібна хороша приманка. Проте якщо одним вистачає простого білого хліба (який полюбляє карась), то іншим треба навіть готувати страви. — Найпопулярніша страва у коропа — горох, який рибалки розпарюють і варять, — розказує Богдан Дем’янчук. — Взимку рибу заманюють мотилем. Проте є безліч більш сучасних наживок. Наприклад, бойл — зроблені з певних інгредієнтів (основний — тісто) кульки, які при киданні у воду розчиняються. Дехто цей бойл купує, хоча коштує він недешево — іноді 100 гривень за упаковку корму. Інші готують власноручно за своїми рецептами. При цьому ще й потрібно брати бойл різних смаків і запахів, тому що сьогодні, наприклад, коропу захочеться з шоколадним запахом, а пізніше — з полуничним, післязавтра давай уже йому із запахом краба. Зараз рибалки надають перевагу корму марки «Фішдрім», який і за якістю, і за ціною один з найкращих.
Як хлопчаки професійних рибалок «взули» Як відомо, рибалки — хороші оповідці. Чи не кожен рибалка може розповісти з десяток смішних і не дуже історій, які трапилися з ним на водоймі. Богдан Дем’янчук має таку: — Це трапилося зі мною позаторік на Млинівському водосховищі. Півдня рибалимо компанією — нічого не ловиться. І тут на середину озера випливають в дерев’яному човні два хлопчики, закидають свої просто-таки «дубові» спінінги зі старими блешнями. Я був за метрів 20 від них і думав, що, як і ми, повернуться вони додому з нічим. І тут раптом чую радісні вигуки: «Є, тягни!». Клюнула в них добряча щука, як виявилось потім, вагою сім кілограмів. Ми допомогли їм взяти в підсаку ту щуку, після чого старший хлопець по-хазяйськи так каже: «Ну, це вже друга на сьогодні». Я дивлюсь, а в них на дні човна ще одна щука лежить. Оце, думаю, так! Тут зібралися професійні рибалки і півдня нічого зловити не можуть, а їх хлопчаки обігнали, які на дві години на водосховище випливли. Ще й до всього таку велику щуку впіймали, бо я, наприклад, найбільшу ловив вагою 5 кілограмів. Кумедну історію пригадує і Анатолій Дєвочкін: — Пам’ятаю, коли ще Кривинський кар’єр не був приватизований, я на човні спінінгував. Щось потрапило на гачок — не знаю й досі. Я підсік рибу, але жилка була занадто тонка, тож витягнути її не міг, бо порвалася б. Я затиснув котушку і мене 20 хвилин катало від берега до берега. Це було дивно, бо я не маленький — все-таки 126 кілограмів важу. Гадаю, це був сом. Він потім виплюнув наживку і втік.
”Ловись, рибко, велика й маленька” У рибалок є свої забобони і традиції, які, впевнені вони, можуть впливати на улов. — Не брати рибопродуктів на рибалку, будь це таранька чи консерва, — це моє золоте правило, якого я ніколи не порушую, — каже Анатолій Дєвочкін. — Маю також товариша, який вірить, що він не повинен першим з компанії спіймати рибу, бо вважає, що це буде його єдина здобич за всю риболовлю. — Особливо негативно реагують рибалки на побажання удачі, — розповідає Богдан Дем’янчук. — Бо кльову, кажуть, не буде. Треба казати натомість: ні хвоста, ні луски. На це відповідаєш: до чорта. Ще один забобон — якщо заєць перебіжить дорогу, коли їдеш на рибалку, це до хорошого кльову. Крім того, у рибалки можуть бути власні традиції. Наприклад, я, коли бурю лунку в льоду, розмовляю з рибою — шаманю (сміється). Я кажу рибі, що приїхав здалеку, і прошу, щоб клювала. За це, кажу, не пошкодую їй жмені мотиля і навіть сто грам. Спрацьовує. Так, на змаганнях у Польщі, де наша команда здобула світову першість, повертаючись додому, я вирішив перевірити лунку, над якою напередодні отак шаманив. І з першого ж разу зловив ляща вагою 1 кілограм 200 грамів. Виявилося, що це була найбільша рибина, виловлена тут під час змагань усіма командами світу. А перед тим, пам’ятаю, вилив у лунку 100 грамів коньяку — не пошкодував.
Коли з риболовлі їдуть без риби Для багатьох рибалок головне — процес, а не результат. — Нащо мені зайву рибу везти додому? Та й жінка не любить її чистити, — говорить Богдан. — Тож коли наловлю більше, віддаю комусь. Є люди, для яких взагалі цікавий сам процес риболовлі, і вони майже завжди відпускають рибу назад у водойму. — Багато риби не варто забирати із собою — вона ж зіпсується, особливо в спеку, — каже Анатолій Дєвочкін. — Якось ми наловили чимало риби і вирішили її засушити на тараньку. Посолили і розвісили, але вона зіпсувалася, так і не встигнувши просолитися. А додому й взагалі не варто везти у свіжому вигляді, особливо при 30-градусній спеці, коли треба їхати чотири години поспіль. Після того випадку ми беремо стільки риби, щоб сьогодні ж зварити чи посмажити, а все інше відпускаємо назад у водойму. Я часто приїжджаю з риболовлі без риби — роздаю. Навіщо вона мені зайва!
Маленька смакує більше — це міф Професійні рибалки розвінчують міф про те, що дрібніша риба смачніша за велику. — Це придумали, мабуть, ті, хто й ловить таку маленьку рибу. Це неправда, — стверджує Богдан Дем’янчук. — Маленька часто буває менш смачною, ніж велика риба. От, наприклад, лящ до півтора кілограма — сухий і піде тільки на тараньку. Після півтора кілограма лящ уже набирає смаку. Такого ляща з’їдять швидше, ніж, наприклад, фаршировану щуку. — Усяка риба смачна, якщо її правильно приготувати, — зауважує Володимир Штогрин. — Наприклад, щуки-карандаші (вагою 300-500 г) будуть ніжніші і смачніші за велику щуку у смаженому вигляді. Проте немає рівних великій фаршированій щуці. Короп вагою 3 кг буде дуже смачним, якщо його приготувати на вогні.
У свіжої риби червоні зябра — Купувати слід тільки живу рибу, — радить Богдан Дем’янчук. — Проте іноді буває, що вона все ж уже нежива, але й псуватися ще не почала. Ознакою свіжості є червоні або рожеві зябра. Якщо зябра білі і розтріпані — значить, уже не першої свіжості. Заморожену краще не брати, бо її по декілька разів можуть заморожувати, особливо в теплу погоду. — Насамперед потрібно брати живу рибу, яка ще плаває, — підтверджує Володимир Штогрин. — При цьому не має значення, коли її привезли — п’ять днів тому чи сьогодні. Можна брати й рибу, яка вже перевернулася, адже загинула вона, скоріше за все, через нестачу кисню. Якщо зябра у неї червоні, її можна їсти.
