З усього видно, що Дмитро Лазарєв, призначений на Рівненщину начальником УМВСУ фактично напередодні початку протестів на Майдані, сподівається залишитись на цій посаді й надалі. Бо, запевняє, працює "в тісній співпраці з народом". Щоправда, "співпраця з народом" не обмежується тільки спільним патрулюванням вулиць. Уже є перше кадрове рішення, ініційоване народом. У понеділок перевізники Рівненщини запропонували на посаду начальника Державтоінспекції Рівного Руслана Фомича, інспектора з особливих доручень сектора відділу ДАІ УМВС. Мотивуючи, що саме цій людині найбільше довіряють, що він чесний та справедливий. Відтак Дмитро Лазарєв підписав відповідний наказ і запевняє, що подібна практика кадрових призначень буде продовжена.
— Поясніть, хто сьогодні відповідає за безпеку на вулицях Рівного? Кому довіряти, а від кого ліпше втікати? — Працівники міліції виходять на спільне патрулювання з громадськими активістами, афганцями, "Правим сектором", самообороною, автомайданівцями. Законослухняним громадянам цих патрулювань боятись нічого. Жодних комендантських годин, обмежень у пересуванні чи проїзді немає. Затримують тільки порушників. Щодоби до патрулювання залучають 60-70 активістів від громадськості, 40-50 правоохоронців, 50-60 екіпажів з автомайданівцями працюють разом з працівниками ДАІ. Вилучають незареєстровану зброю, наркотики, затримують п'яних водіїв. Але цього мало, співпрацю з громадськістю потрібно розширювати, і ми будемо це робити. Зокрема, я запропонував активістам дати мені список людей, які мають бажання та можуть бути залучені з боку громадськості для співпраці в галузях карного розшуку, боротьби з незаконним обігом наркотиків, з організованою злочинністю. Тому що злочини були й будуть, злочинців треба затримувати. А з моєї практики та досвіду, ще жоден з них одразу не зізнався у скоєному, не намагаючись викрутитись, уникнути відповідальності чи бодай пом'якшити її. Відтак цілком можливо, що нині хтось із злочинців захоче видати себе за учасника чи героя Майдану. І що тоді, збирати активістів і журналістів та виправдовуватися, доводити, що не затримували невинного, затримали не за політику-протести? Краще наперед, за участю активістів, відкрито розкрити всі обставини злочину та довести вину підозрюваного, щоб потім не було різних спекуляцій. Для прикладу, декілька місяців тому був скоєний грабіж на Рівненщині. Ми вже встановили особу підозрюваного, але він зараз перебуває на Київщині. Також проводимо заходи щодо затримання кількох злочинців на Рівненщині. І хоча немає інформації, що вони спробують прикритися Майданом, я ж волію працювати на випередження і такої можливості їм не дати. — Спецпідрозділ "Беркут", який мав би за статутом забезпечувати насамперед охорону громадської безпеки, розформовано. Бійців звільнили? — Всі 52 працівників рівненського "Беркута" написали заяви на звільнення. При цьому 80% з них висловили бажання й далі служити в органах внутрішніх справ. "Беркута", як структури, вже не існує. Але я розумію, що в суспільстві матимуть і надалі місце такі злочини, як бандитизм, розбої, викрадення людей з метою викупу тощо. А тому не зникне потреба у підрозділах швидкого реагування підвищеної боєздатності для боротьби з бандитами. Зрозуміло, що новий спецпідрозділ матиме іншу назву, інші функції, повноваження та підпорядкування. Рішення про можливість подальшої служби вчорашніх рівненських "беркутівців" прийматимемо разом з громадськістю, прозоро. Але вважаю за необхідне вкотре запевнити, що жоден з них у силовому протистоянні з Майданом участі не брав, у громадян не стріляв. А злочинний наказ про застосування зброї відмовились виконувати. Зателефонували тоді мені з Києва. Я наказав повертатись негайно в Рівне. Але їх заблокували внутрішні війська, виконуючи вказівку міністерства "не випускати". Знову дзвінок мені, і тоді я сказав, щоб залишили автобус та проривались. Саме тоді, протискаючись крізь заслони інших правоохоронців, декілька наших "беркутівців" і отримали травми. На щастя, не тяжкі. Я ж тим часом негайно організував приватні авто, щоб вивезти їх з Києва. Тож всі повернулися в Рівне. — Чи всіх мешканців області, яким інкримінували участь у масових заворушеннях чи інших надуманих злочинах, пов'язаних з протестами, звільнено від відповідальності? — Я підписав відповідні документи, і всі адміністративні та кримінальні провадження, пов'язані з подіями Майдану, на Рівненщині закрито. Тому жодного мешканця області не притягуватимуть до відповідальності по цих справах. Тим більше, що порушені вони були не проти конкретних осіб, а за фактом тієї чи іншої події. На іншій, так би мовити, стороні також все спокійно. Ніхто з представників чи прихильників Партії регіонів не звертався до правоохоронних органів за захистом з приводу якихось погроз, переслідувань, пошкодження майна, блокування чи унеможливлення ведення бізнесу. Якщо й з'являлася інформація, що, зокрема, хтось комусь кинув пляшку з запалювальною сумішшю на подвір'я, погрожує розправою, то все це на словах. Жодної заяви до нас не надходило. Разом з тим, ми постійно ведемо роз'яснювальну роботу, спілкуємося з активістами, щоб не дійшло до самосудів, не було погроз сім'ям прибічників попередньої влади. — І досі обговорюється той факт, що при пікетуванні мітингувальниками приміщення облуправління МВСУ ваші працівники на подвір'ї похапцем спалювали якісь документи. Дехто каже, що серед них були списки, так би мовити, агентури... — Насправді в міліції не було і немає потреби щось палити, щоб приховати. З активістів Майдану в нас і так нікого до відповідальності не притягували, а палити оперативно-розшукові документи, агентурні списки та напрацювання, результати розслідувань — це означало б знищити важливий потенціал для подальшої ефективної роботи. Натомість канцелярських, неважливих та давно непотрібних паперів назбиралося повні ящики. Вони мали бути знищені ще до мого приходу на посаду начальника УМВС, саме їх і спалювали поступово. Громадські активісти з "врятованих" обгорілих документів показали мені лише супроводжувальну відомість якихось канцелярських документів. Я відповів: "Якщо справді, як стверджуєте, запобігли знищенню важливих документів і вони зараз у вас, то надайте хоча б один з них. Щоб спільно з'ясувати, чи справді це так". На цьому все й закінчилося.
