І не треба одразу згадувати затерту російську приказку про дурнів та дороги. Не тому, що їх у нас немає, а тому що вони не є проблемою. Точніше, не є проблемою у своєму сполученні. Бо погані дороги, принаймні в Європі, залишилися, окрім колишнього СРСР, лише в Албанії, де цю проблему нині досить успішно вирішують. А дурнів завжди вистачало всюди, незалежно від стану доріг. Насправді просуватися уперед шляхом прогресу нам заважають дві інші проблеми. Вони виникли буквально на наших очах трохи більше двадцяти років тому. Перша проблема — вихідний день у пошти. Ніколи і ніде цього вихідного дня не було. І в нас теж аж до кінця вісімдесятих, коли цей день запровадили. Що це змінило?
І не треба одразу згадувати затерту російську приказку про дурнів та дороги. Не тому, що їх у нас немає, а тому що вони не є проблемою. Точніше, не є проблемою у своєму сполученні. Бо погані дороги, принаймні в Європі, залишилися, окрім колишнього СРСР, лише в Албанії, де цю проблему нині досить успішно вирішують. А дурнів завжди вистачало всюди, незалежно від стану доріг. Насправді просуватися уперед шляхом прогресу нам заважають дві інші проблеми. Вони виникли буквально на наших очах трохи більше двадцяти років тому. Перша проблема — вихідний день у пошти. Ніколи і ніде цього вихідного дня не було. І в нас теж аж до кінця вісімдесятих, коли цей день запровадили. Що це змінило? Практично усе. Тому що головним у сучасному світі є інформація. Завдяки ж вихідному на пошті ми двадцять років тому позбавилися щоденних газет. У будь-якому кінці планети, від Зімбабве до островів Науру, зранку продають або роздають безплатно свіжі газети. Сьогоднішні, а не вчорашні. Та навіщо те Зімбабве — переїдьте за найближчий кордон і переконаєтесь, що у Польщі, Словаччині, Румунії, Угорщині ранкова газета з’являється щодня без вихідних. У нас це двадцять років тому забрали. Так і живемо, поступово відстаючи від світу, який, подібно до нас, не впадає в інформаційну сплячку в п’ятницю по обіді й прокидається у понеділок. Минулих вихідних увесь світ стежив у прямому ефірі за революцією в Єгипті. Камери провідних світових телекомпаній транслювали події просто звідти. Центральна площа Каїру була на екранах усіх зарубіжних країн, чиї програми у нас можна приймати через супутник. Лише не на українських. У наших був вихідний. Навмисне переклацав усі вітчизняні канали — на жодному не було «картинки» з Єгипту. Навіщо нам ті «гарячі» новини, коли можна ще раз подивитися сто першу серію московського серіалу, сто перший варіант старих московських же анекдотів, сто перший варіант ток-шоу з московськими ж ведучими. Невже увесь світ такий дурний, а ми розумні? Нічого подібного. Просто у них немає вихідного на пошті й тому вся преса у вихідні працює із подвійним навантаженням, а не відпочиває, як у нас. Недарма ж наша влада у всі часи полюбляла робити всілякі фокуси у п’ятницю ввечері чи у суботу вранці. Поки народ до понеділка прочухається, все вже буде зроблено. І що цікаво, жоден із «реформаторів», які у нас змінюються після кожних виборів, і не подумав про скасування цього вихідного для пошти. Тому що «реформатору» нашому і так добре. Інтернет, кажете? Так там у нас теж по суботах-неділях тиша настає. Звикли-бо. Ось і відстаємо від світу. Тому якби я раптом став президентом, то одразу ж поновив би роботу пошти без вихідних. Ні, ми б не почали після цього поступово доганяти цивілізований світ, залишаючи позаду батьківщину Газпрому. Тому що в нас є ще одна проблема. Та про неї наступного разу.
