Днями один співвітчизник щось мені «категорично» заперечив. Чому співвітчизник? Тому що робити щось «категорично» може тільки наша людина. Ще малим, щойно навчившись читати, я дивувався надписам на кшталт «суворо заборонено». Чому «суворо»? А як не «суворо», то виходить, не заборонено? Дорослі мені так нічого і не пояснили, сказавши, щоб не був таким розумним. У відповідь на що я досі з тих страшенно давніх часів не вживаю отих самих слів-добавок.
Навіщо? Пообіцяв — значить, зроблю. І на це ніяк не вплине те, що я пообіцяв просто так, а не як-небудь особливо. Та що я про себе, давайте про нас. Про націю, яка видає свою справжню суть простими словами, навіть про це не здогадуючись. Повернемось до слова «категорично». Слово воістину чарівне, яке дає необмежений простір для варіантів! Просто неозорий простір! Тому що коли щось просто заборонено, то це одне, а коли «категорично», то зовсім інше. Значить, заборонено не всім. Тим, хто правильно зрозуміє цю «категоричність», зовсім навіть не заборонено, а навпаки! Уявляєте, як з нами важко іноземцям, які не розуміють отих тонкощів? Які попервах дуріють від кількості автомобілів, які їдуть у нас під знак «проїзд заборонено». А потім звикають. Звикають не жити так, як ми, а ставитися до нас як до таких, чиє слово нічого не варте. Хоч сказане, хоч написане. І чудово розуміють, що українець, який з чимось «категорично» не згоден, насправді дуже навіть згоден, коли буде щось із цього мати. Ну що можна сказати про колишнього міністра внутрішніх справ і генпрокурора, який тепер бореться зі злом як телеведучий? А чому ти не переміг це зло, коли це було твоєю роботою? Хто не давав? Хто заважав? Хто пропонував мільйонні хабарі, на які можна тепер спокійно відпочивати в особняку серед соснового лісу? Хоча зі словом «спокійно» я трохи загнув. У нас воно теж нічого не означає — спокій кожного з нас можуть у будь-яку мить порушити і посадити, наприклад, за грати, звідки набагато зручніше говорити правду і нічого, окрім правди. Знаєте, чим насправді займається наш парламент? Над чим працює днями і ночами? Над тим, як дати комусь обійти закон і взяти те, що брати категорично заборонено. Бо коли було би просто заборонено, то цей парламент можна було розпустити на рік-два, скажімо, для вивчення граматики за третій клас. І президента з урядом туди ж відправити. А ми б жили собі, знаючи, що можна і що заборонено, і ніколи б нічого не порушували. Але тоді це були б не ми, а австрійці які-небудь. Бо нам не досить щось просто заборонити. Слід заборонити суворо та категорично, а для надійності поставити охорону із собаками та натягнути довкіл колючий дріт у чотири метри заввишки із струмом у три тисячі вольт. З нами інакше не можна. Така вже ми нація — категорична!
