Відповідно, склався певний ритуал, згідно з яким на центральній трибуні під час футбольного матчу мали бути присутні всі перші керівники, які сиділи у кріслах відповідно до партійної субординації. Коли ж на футбол приїжджали гості з міста команди-суперниці, церемонія тривала багато годин, включаючи зустріч гостей, проводи і все інше. Я ще застав тих людей, які організовували в ті часи перегляд начальством матчів між командами Рівного і Луцька. Це була дуже важлива подія, яка супроводжувалася розвагами, під час яких господарі намагалися перевершити сусідів у гостинності. Сам футбол цікавив начальство не завжди. Знав багато таких, які забували про той футбол щойно їм не треба було йти на трибуну відповідно до службових обов’язків. Інтерес до футболу зникав у них миттєво і так само миттєво з’являвся щойно ситуація у владних кабінетах змінювалася. Все це потроху пішло в історію після того, як футбольні команди стали власністю багатих і дуже багатих людей. Ритуали змінилися і виглядають тепер у кожному місті по-різному. Камера телевізійних трансляторів під час кожної гри футбольного чемпіонату по декілька разів показує центральну трибуну з тими, хто там сидить або стоїть. У Рівному це все з недавніх часів почало нагадувати давно забуті роки з поправкою на сучасні реалії. Тепер камера показує нам власника команди, по один бік від якого сидить керівник міста, а по інший — керівник області. Чиновники поменше, а також місцеві бізнесмени-спонсори туляться довкіл і у кадр майже не потрапляють. Я не знаю, чому так виходить. Будемо вважати, що керівники міста і області справді є завзятими уболівальниками і не можуть не піти на стадіон навіть під час воєнного стану. Чи це справді так — можна буде частково перевірити вже цієї суботи під час чергового футбольного матчу. Річ у тім, що цим днями міського голову Рівного суд на рік відсторонив від обов’язків. І тепер буде цікаво подивитись, хто сидітиме поруч із власником команди — відсторонений міський голова чи той, кого призначать виконувати його обов’язки. Останній якось не був досі помічений у пристрасній любові до футболу. Є припущення, що згадана пристрасть вже у ньому зародилась і зростає так швидко, що вже за кілька днів ми побачимо його на трибуні. Це ж саме стосується відстороненого міського голови. Буде цікаво подивитися, чи збережеться у нього бажання ходити на трибуну для почесних гостей, а коли збережеться, то де саме він сидітиме. До речі, колишній міський голова, який здав свої повноваження три роки тому, досі ходить на футбол, хоча в кадр більше не потрапляє. А навіщо йому — він же сам пішов, а не за рішенням суду як нинішній. Так що дивіться по телевізору футбол із Рівного. Не знаю, як на полі, а на трибуні точно буде цікаво.
