Коли замінять у судах метал на скло?

Ще три роки тому Європейський суд з прав людини визнав, що перебування підсудних у металевих клітках у залах суду — це нелюдське поводження, що принижує їхню гідність і суперечить Конвенції про захист прав людини. Відтоді усі суди мали б обладнати скляними броньованими боксами для підсудних. Але за цей час ні грошей, ні бажання зробити це не виявилося.

Олег Полюхович, голова Рівненського апеляційного суду: — Не потрібно доводити це питання до абсурду. Від мене не залежить, стоятиме клітка у залі засідання чи ні. Це має бути вирішено на державному рівні. Коштів на встановлення скляної броньованої огорожі, яка є дуже дорогою, у мене немає і я виділити їх не можу, оскільки ми самі себе не фінансуємо. Якщо знайду спонсора, за деякий час до мене можуть прийти правоохоронці і звинуватити у тому, що я не мав права використовувати ці гроші. Металева клітка у судовому залі відповідає законодавчим вимогам України, вона не заборонена. А якщо підсудного не садити у клітку, внутрішні війська, які супроводжують звинувачених із СІЗО, відмовляться це робити. Бо якщо підсудний не буде за огорожею, він може бути небезпечним для тих, хто у залі. У нас і так проблематично етапувати підсудних по вул. Замковій, де постійні затори. До слова, клітки в українських судах масово почали встановлювати у 90-х, коли не вистачало коштів на охорону. Нині проблем з охоронцями немає, втім, від кліток так і не відмовилися. Однією з причин є й те, що судові зали, зокрема у Рівному, невеликі. А тому інакшим способом відгородити звинуваченого від інших людей немає можливості. Однак металеві чи навіть скляні клітки для американських та європейських судів — дикість. До прикладу, у Штатах підсудні сидять поруч зі своїм адвокатом на лаві. Часом на їхніх руках чи ногах можуть бути наручники — залежить від того, як підсудний поводився. Проте у залі суду зазвичай залишається тільки два охоронці, і за безпеку людей чи втечу підозрюваного ніхто не переживає. Українські ж судді заміну клітці бачать в іншому — аби підсудних взагалі не привозили до суду, а засідання проходило дистанційно, через інтернет-зв'язок.