Уряд дав зелене світло будівництву на Рівненській атомній електростанції комплексу з переробки твердих радіоактивних відходів. Роботи почали ще в 2007 році, станція вже отримала обладнання в рамках міжнародної частини проекту. Які роботи мають виконати рівненські енергетики, щоб комплекс запрацював? Про це розповідає нещодавно призначений заступник генерального директора з питань капітального будівництва — начальник управління капітального будівництва Сергій Куроєдов.
— Яка мета проекту будівництва комплексу з переробки твердих радіоактивних відходів на РАЕС? — Головна мета проекту будівництва комплексу — підвищити рівень безпеки експлуатації РАЕС шляхом впровадження передових технологій з переробки твердих радіоактивних відходів. Комплекс призначений для переробки низько— та середньоактивних відходів. Саме ця група відходів займає найбільші об'єми у сховищах радіоактивних відходів у спецкорпусах №1 і №2. Вимоги до зберігання та переробки цих відходів порівняно з першими роками роботи станції істотно змінилися. Спорудження комплексу дасть змогу привести у відповідність з нормативною, у тому числі міжнародною, базою поводження з відходами, суттєво зменшити обсяг твердих відходів, раніше накопичених і тих, що утворюються зараз у процесі експлуатації атомних енергоблоків, вивільнити місце в існуючих сховищах. Останнє дуже важливо, адже для всіх українських АЕС остаточно ще не вирішено питання передачі радіоактивних відходів на спеціалізоване підприємство для захоронення. Після проведення комплексної державної експертизи — з ядерної безпеки, для навколишнього середовища та в економічному аспекті — проект комплексу з переробки твердих радіоактивних відходів направили у Кабінет Міністрів. Сьомого листопада цього року Кабмін його затвердив. — Що зроблено для реалізації проекту на РАЕС? — Комплекс з переробки твердих радіоактивних відходів — одна з технологічних систем станції, яка була передбачена при пуску блоку №4. Проект його будівництва розпочато в 2007 році спільно з Єврокомісією за програмою "Інструмент співпраці у галузі атомної безпеки". У рамках міжнародної частини проекту станція отримала обладнання, це три установки: фрагментації та сортування, суперпресування і система виміру активності. Ще одну установку — вилучення відходів з комірок сховищ твердих радіоактивних відходів — плануємо отримати наприкінці цього року. Постачальник — французька фірма ONET. Щоб технологічна лінія була повною, маємо за кошти НАЕК "Енергоатом" придбати установки дезактивації металу, цементування. Контракти на це обладнання укладено, за результатами тендерів визначено постачальників, це українські виробники. Пізніше планується закупити установку з очистки радіоактивного мастила. — Яка вартість спорудження комплексу? Як фінансуватиметься проект? — Вартість спорудження комплексу оцінюється у 271 мільйон гривень, в цю суму входить і міжнародна частина проекту (90,2 мільйона гривень). Усі роботи, проведені цього року, профінансовано. Питання фінансування на 2014 рік поки що перебуває у стадії вирішення, це великі кошти. У дослідну експлуатацію комплекс з переробки твердих радіоактивних відходів планується ввести наприкінці 2015 року. — Донедавна ви працювали заступником головного інженера із загальностанційних об'єктів і відповідали за роботу шести виробничих підрозділів. Чи вдалося реалізувати заплановане на цей рік? — Ні. На втіленні в життя окремих заходів позначились недостатнє фінансування та тривалі дозвільні процедури. Те, що розпочали, маємо завершити в наступному році. А це і комплекс з переробки радіоактивних відходів, і "постфукусімські" заходи, і друга черга споруди з очищення добавленої води в хімічному цеху, заміна кондиціонерів на блоці №2. Для багатьох з перерахованих напрямів 2014 рік є визначальним. Скажімо, щодо "постфукусімських" заходів, то аналітичні роботи мають бути виконані та погоджені з регулятором. Що стосується другої черги споруди очищення добавленої води, то в наступному році ми плануємо вирішити проектні питання. Замінимо кондиціонери на другому енергоблоці і переведемо їх на систему аварійного електропостачання. Це різні і за масштабами фінансування роботи, й за обсягами і технічною складністю, але всі вони важливі для безпеки і продуктивної роботи персоналу.
