На ланах нашої області починаються жнива. Хлібороби Острозького району вчасно підготували техніку для збирання зернових… Подібними рядками рясніла наша місцева преса років двадцять тому. І раніше теж. Року приблизно так із 1939-го. З того часу залишились подекуди ті газети, нікуди не поділися «лани», на яких «дозрівають зернові», які тепер слід починати збирати. Оце лише «хлібороби» кудись пропали. Зникли без сліду. Якщо не вірите — подивіться новини по телевізору чи послухайте по радіо, почитайте газети. Про що завгодно там буде, навіть про жнива можуть згадати (що навряд). А ось про «хліборобів» ані слова. Куди ж вони поділись? Була ж їх тьма-тьмуща, не проштовхнутися було від них на тих «ланах». І ніби епідемій ніяких не було, війна нас оминула, стихійні лиха не дуже зачепили. Нічого ніби не змінилося. Змінився лише час. Колишня повсюдна щоденна брехня поступово почала відходити у минуле.
На ланах нашої області починаються жнива. Хлібороби Острозького району вчасно підготували техніку для збирання зернових… Подібними рядками рясніла наша місцева преса років двадцять тому. І раніше теж. Року приблизно так із 1939-го. З того часу залишились подекуди ті газети, нікуди не поділися «лани», на яких «дозрівають зернові», які тепер слід починати збирати. Оце лише «хлібороби» кудись пропали. Зникли без сліду. Якщо не вірите — подивіться новини по телевізору чи послухайте по радіо, почитайте газети. Про що завгодно там буде, навіть про жнива можуть згадати (що навряд). А ось про «хліборобів» ані слова. Куди ж вони поділись? Була ж їх тьма-тьмуща, не проштовхнутися було від них на тих «ланах». І ніби епідемій ніяких не було, війна нас оминула, стихійні лиха не дуже зачепили. Нічого ніби не змінилося. Змінився лише час. Колишня повсюдна щоденна брехня поступово почала відходити у минуле. Коли ми стали потроху називати речі своїми іменами, почали кудись зникати «бригади комуністичної праці», «соціалістичне змагання», «високі зобов’язання до ювілею» і тому подібна дурня. А коли бути абсолютно точними, то нікуди вони не зникли. Їх просто не було ніколи. Були люди, які одержували платню за те, що про це все розповідали. А нічого подібного не було взагалі. Ну хіба розповість сьогодні бабуся онучку, як колись у молодості вона «стояла на трудовій вахті до ювілею комсомолу»? Може, десь і стояла, але точно не там. Так само і дідусь не поділиться спогадами про «перемогу в соціалістичному змаганні», бо не було такого у його житті. Виключно на папері, виключно у газетах, по радіо і по телевізору. І що з того? — запитаєте. Немає, то й немає. І дарма ви так гадаєте. Тому що разом із законами природи, за якими відбувається, наприклад, кругообіг води у природі, є закони суспільства, за якими так само відбувається кругообіг брехні серед людей. Просто замість колишньої брехні про «хліборобів на ланах» з’явилася якась інша. Навіщо? А навіщо були «хлібороби»? Потрібні вони були, аби знівелювати внесок реальних людей у реальну роботу. Водій, який везе зерно з колгоспного поля, хлібороб? А коли він везе його з того поля до своєї комори? А голова колгоспу — хлібороб? А секретар райкому, завклуб, водій пожежної машини? Раніше всі вони так називалися офіційно. Щоб заплутати сліди. Щоб не запитували про розподіл вирощеного продукту. Тепер «хліборобів» немає. Зате є «аграрії». Такі мужики пузаті у піджаках. Не ті, що по полях на тракторах їздять. Тих взагалі вже ніяк не називають. Немає їх ніде. Навіщо вони потрібні? Ще запитають, що вони заробляють, як живуть, як відпочивають? Колишнє слово «хлібороб» згадалося мені чомусь при слові «регіонал». Що це за фрукт такий? Які його ознаки? Не сумнівайтеся, за якийсь час ніхто й не здогадається. Так само як нинішні шістнадцятирічні не здогадаються, що таке «комсорг». Так-от, так само як колись не було насправді ніяких хліборобів, а були злиденні колгоспники та їхні партійні експлуататори, так само немає нині ніяких «регіоналів». А що тоді є? Брехня! Тому що мине час, забудуться одні слова, їм на зміну прийдуть інші. А брехня залишиться. І щоб розпізнати цю брехню у щоденній інформаційній тріскотні, слід інколи згадувати, хто такі «хлібороби» і куди вони поділися.
