Словосполучення «больше дєла – мєньше слов!» я регулярно чув від різних людей чи не з дитячого садка. Це сприймалося як належне – бо ж старші так казали! Розуміння того, що дотримуватись згаданого принципу зовсім не корисно, а навпаки, почало приходити згодом і приходило дуже повільно.
Причина проста – нашим керівникам усіх без винятку рівнів, від бригадира на заводі та старшини в армії до найвищих державних посадовців, завжди було дуже некомфортно, коли підлеглі думали самі. А коли вони про це ще й говорять – це вже зовсім погано. Набагато зручніше, щоб вони наввипередки виконували команди, не задумуючись над їхньою доцільністю.
Якщо простіше – заклик «до діла» означає погано прикриту заборону думати самостійно. А що ми? Більшість із нас спочатку сліпо дотримувались поради менше говорити, а коли зрозуміли, що це неправильно, інколи вже було пізно.
Нині всі ми уважно прислухаємось до того, що нам скажуть офіційні і неофіційні «авторитети», аби зрозуміти, що відбувається і що буде далі. У відповідь нас закликають не брати дурного в голову і продовжувати робити свою роботу на своєму місці.
Ніби все правильно, але як забути заклик Зеленського готуватися до травневих шашликів на тлі накопичення ворожого війська на наших кордонах! Що б там тепер не казали у своє виправдання ті, хто нам тоді відверто брехав, довіри до них бути не може.
Звісно, хочеться вірити в те, що ворог найближчим часом буде розгромлений і ми переможемо, але ж так само нам хотілося вірити, що війни не буде, а будуть шашлики…
Тому мені здається, що саме тепер нам усім слід говорити. Висловлювати свої враження від того, що відбувається, робити з цього власні висновки і порівнювати їх із тим, що кажуть такі ж, як і ми, лише в інших місцях і з іншою інформацією.
Скажете, що тоді буде паніка? Не буде! Саме тому, що ми знатимемо всю чи майже всю правду, а не те, що забажають нам сказати «авторитети» по різні боки кордону та лінії фронту.
А коли знаєш правду, набагато легше вирішити, що робити і до чого готуватися. Аби не робити дурниць і не шкодити собі та тим, хто навколо нас.
Микола НЕСЕНЮК.
