Ті, кому ще немає тридцяти, напевно, навіть не уявляють, що відключення світла, яке трапилось нині у багатьох містах та селах внаслідок ворожих ракетних обстрілів, у дев’яності роки минулого століття було нормою.
Досі не можу забути, як страшно було їхати ввечері через Житомир абсолютно темними вулицями, де у світлі фар зустрічних машин несподівано виникали фігури пішоходів, яких я дивом встигав помітити в останню мить. Про ями на дорогах, які теж з’являлись несподівано, навіть не згадую.
Це називалося «віяловими відключеннями» і сприймалося народом цілком нормально. А що було робити?
Країну тоді за допомогою різноманітних "схем" активно розкрадали майбутні політики, і нас про це не запитували. Гроші майже не ходили – державні та роздержавлені підприємства та організації розраховувались між собою усілякими векселями, взаємозаліками, бартерами… Зарплат на тих підприємствах майже не платили, держава затримувала виплату пенсій...
При цьому начальство на всіх рівнях крало немилосердно. І чим вище – тим більше! Але ми про це не знали. Думали, що у нас і справді все так погано і немає можливості забезпечити всіх світлом, зарплатами та пенсіями. Звикли так жити і так жили.
Але настав двотисячний рік, і виявилося, що електрики у нас скільки завгодно! Що можна вчасно платити зарплати і пенсії та розраховуватись грошима, а не смішними папірцями. Жодного дива тоді не сталося. Просто красти стали не дев’яносто відсотків, а десь п’ятдесят. І цього цілком вистачило, щоб наступне покоління взагалі забуло, що таке оці «віялові відключення» електроенергії.
На запитання, куди поділися вкрадені за останні двадцять років п’ятдесят відсотків нашого національного багатства, слід відповідати брошурою, тому нехай це пояснюють економісти, що не знаходяться на зарплаті у тих, хто все це крав. Звісно, якщо такі знайдуться.
Від себе поясню, що якби цих грошей не крали, ми жили б нині краще, ніж ті ж поляки, чехи, словаки чи, перепрошую, угорці.
Тепер електрики знову не вистачає. Але вже не через крадівництво наближених до влади, а з цілком очевидної причини – у нас війна з ворогом, який прагне нас знищити. І було б чудово, якби витримавши цей удар і відновивши з часом економіку, ми скоротили відсоток вкраденого відсотків хоча б до двадцяти. Тоді би ми побачили справжній прогрес!
Запитаєте, чому не можна зробити так, щоб не крали взагалі? Тому що так не буває. На жаль…
Микола НЕСЕНЮК.
