Було це давно, десь у 1995 чи 1996-му. Розумні люди підказали мені тоді, що газета краще продаватиметься коли в ній окрім новин, програми телебачення, оголошень, кросвордів та всього іншого буде ще й гороскоп. Я погодився і став цей гороскоп шукати. Знайомих астрологів у мене якось не завелося, інтернету, з якого можна було «скачати» той гороскоп, теж іще не існувало. Тоді, аби не витрачати час на пошуки невідомо чого невідомо де, я вирішив писати цей гороскоп сам.
Задача була проста – написати дванадцять передбачень, які, за бажання, можна було витлумачити як завгодно. Робиться це просто – слід передбачати що буде так, якщо не буде інакше. Коли справдиться, то ти молодець, коли ні, ти вкажеш на причину, яка зробила неможливим виконання твого прогнозу. Плюс додалася багаторічна практика прослуховування офіційних прогнозів погоди, які тоді теж були тими ж самими гороскопами – слова «мінлива хмарність без істотних опадів» підходили до будь-якої погоди…
Як і слід було чекати, майже сорок тисяч читачів газети жодного разу не висловили до написаних мною гороскопів жодних претензій. Це тривало приблизно півроку, після чого я передоручив місію написання гороскопів одному із найбільш здібних журналістів газети. Той потім передоручив ще комусь, а потім з’явився інтернет і питання з гороскопом було вирішено назавжди.
Для мене ж цей досвід став непоганим тренуванням - вміння написати так, щоб це можна було зрозуміти як завгодно, ще ніколи і нікому не заважало.
Коли розпочалась війна, я, так само як і чи не всі українці, кинувся шукати тих, хто міг би пояснити що відбувається і головне – що буде далі. Було не до жартів – стояло питання життя і смерті! Ось так я був виведений на людей, яких називають «воєнними експертами», і які, жорстоко конкуруючи поміж собою, прагнуть охопити своїми «прогнозами» щонайбільшу аудиторію.
Прогнози ці були різні, але було у них всіх щось таке, що не давало до кінця повірити в те, що той «експерт» нарозповідав. І питання не у цифрах та фактах, не в числі танків, гармат, кулеметів, наведених «експертами», і не в знанні ними кількох специфічних воєнних термінів, які викликають довіру домогосподарок. Було щось інше. Що саме, я збагнув останніми днями, коли більшість прогнозів наших "воєнних експертів" у черговий раз виявилася хибною. І водночас усі вони переконували, що сталося саме так, як вони казали, слід було їх уважніше слухати!
Отут я і згадав про свій досвід складання гороскопів. Навіть написав за кілька хвилин точний прогноз ходу війни на найближчий тиждень, до якого не підкопаєшся. А потім витер це все до російської матері. Тому що війна – це не іграшки! На війні гинуть живі люди! Жонглювати їхніми долями, заспокоюючи рідних оптимістичними прогнозами, здатні люди із дуже міцною психікою. Я так не вмію…
Микола НЕСЕНЮК.
