Чим місто Рівне в останні десятиліття принципово відрізнялося від сусідніх обласних центрів? Як на мене, то насамперед тим, що у Рівному до останнього часу не було «хазяїна». Я не маю на увазі законно обраного громадою міста на вільних виборах міського голову. Тому що обраний народом голова — це всього лише найнятий менеджер, який здійснює покладені на нього законом функції. Або не виконує. Або виконує не дуже добре. Або виконує добре, але багатьом це не подобається.
У кожному випадку міського голову можна переобрати, і він на це жодним чином вплинути не може. Але це у тому випадку, коли у місті немає «хазяїна» — людини, яка володіє реальною владою і не залежить від виборів. Бо проголосують за того, на кого покаже «хазяїн». Він і сам може бути міським головою, а може і не бути. У різних містах це виглядає по-різному. Запитаєте, як відрізнити місто з «хазяїном» від міста без нього? Дуже просто — варто подивитися та почитати місцеві засоби масової інформації. Цим засобам нині нелегко, тож практично всі вони шукають матеріальної підтримки від тих, хто таку підтримку може надати. Навзамін телеканали, радіостанції, газети, сайти і таке інше регулярно згадують «добрі справи» того, хто їм допомагає матеріально, і ніколи його не критикують. Тепер, коли за допомогою інтернету можна подивитись телебачення практично кожного українського міста, нескладно побачити, що є міста, де подивившись різні телеканали можна подумати, що це телебачення різних міст. Одне розповідає про те, що місто процвітає як ніколи за останні триста років, інше навпаки — про те, що у місті все погано і воно незабаром припинить існування, якщо не змінить владу. Коли так, то у такому місті «хазяїн» відсутній. Є лише охочі ним стати. Якщо ж усі міські та обласні телеканали співають хвалу міській владі й практично її не критикують, значить, «хазяїн» у міста є і він тримає все під контролем. Саме так донедавна відрізнялись одне від одного міста-близнюки Луцьк та Рівне. Прізвище «хазяїна» Луцька всім відомо, і не лише у Луцьку. У Рівному ж поки що є лише охочий стати таким «хазяїном». Мені особисто більше подобається, коли «хазяїна» нема і міська влада діє не за його бажанням, а з власної волі, продиктованої виборцями. І я би був спокійний за моє рідне Рівне, добре знаючи характер його мешканців, яких ще жодного разу не вдалося «купити» на виборах як у прямому, так і у переносному значенні цього слова. Але після того, як законно обраного міського голову прибрали з посади за відверто смішним судовим рішенням, маю побоювання, що нинішній київській владі зручніші міста, де є «хазяїн», з яким можна домовлятися незважаючи на думку виборців. Недарма ж законно обраних міських голів прибрали через суд не лише у Рівному. Видається, що це помилка. Бо чи не кожен наш президент після Леоніда Кравчука за певний час починав вважати себе «хазяїном» України або «хазяїном» вважали себе ті, кому він довіряв. Але не вийшло. Бо «хазяї» у нас водяться лише на рівні міст та селищ різного розміру. І ті, як мені здається, не надовго. І точно не назавжди!