Чималий галас здійнявся цього вівторка навколо кума Путіна, якому українська генпрокурорка оголосила підозру в державній зраді та інших злочинах і якого мали б з такої нагоди затримати. Говорили про те, що це слід було зробити ще за Порошенка, але тодішній генпрокурор Луценко на це не насмілився. Значить, Зеленський — молодець!
Розмірковували над тим, що Медведчука таким чином лише попередили, даючи можливість втекти з України. Інакше би затримали одразу. Лякали війною, яка неодмінно розпочнеться після арешту Медведчука. Мовляв, Путін посуне своє військо через наш кордон, аби визволити свого кума. І ще багато іншого наговорили за ці дні. Як на мене, це все пустопорожня балаканина. Головне, як на мене, в іншому — що робитиме Медведчук, коли його таки затримають і запроторять до комфортабельної п’ятизіркової камери? Зовні ніби нічого страшного — людині, яка останні років тридцять навіть до вбиральні ходить з двома охоронцями, до конвою не звикати. Він і так під цим конвоєм живе, сам його оплачуючи. Водночас приклад інших українських політиків, які опинялись за гратами, наштовхує на інший варіант. Може, хто забув, але навіть найбільш мужні борці із «злочинним режимом» в особі Юлії Тимошенко та Юрія Луценка одразу після арешту ставали смертельно хворими. Щойно були ніби здорові й повні сил для боротьби, аж раптом виявлялося, що ледь не інваліди. В жодному разі не збираюсь нікого з цього приводу засуджувати — у певні моменти мужність може втратити будь-яка людина. Але водночас саме поведінка у критичні моменти найкраще характеризує людину. І тому мене не дуже цікавить суть провини Медведчука. Нехай цим займаються юристи — слідчі, судді та прокурори. Мене цікавить сам Медведчук, який так елегантно виглядав останнім часом перед телекамерами. Яким від стане, коли на його руках клацнуть кайданки і конвой повезе його не додому, а в інше місце? Як він себе поведе? Чи, перепрошую, обісреться з переляку, або зустріне своє затримання з гідністю? Досвід підказує, що хронічно здорового Медведчука у цей момент одразу ж обсядуть смертельні недуги. Якщо ж цього не станеться, він заслуговуватиме на повагу. Тому що поважати можна і ворога. А переляканого союзника можна і не поважати.
