»Будувати ядерний реактор — це те саме, що лоскотати за кінчик носа сплячого дракона». Цей вислів лауреата Нобелівської премії з фізики Річарда Фейнмана залишатиметься актуальним стільки, скільки людство використовуватиме мирний атом. Причини Чорнобильської катастрофи детально розслідувані, і на міжнародному рівні також. Та чи всі уроки враховано? Наскільки безпечно жити між двома діючими атомними станціями, Рівненською і Хмельницькою? Про це — розмова із начальником служби аналізу безпеки Рівненської АЕС Сергієм Федорченком.
— Невміння влади доступно пояснити населенню причини та наслідки катастрофи, нездатність вирішити соціальні проблеми Чорнобильської зони викликають не тільки радіофобію, а й стійке неприйняття населенням атомної енергетики. Існує декілька варіантів пояснення Чорнобильської катастрофи, що відрізняються від офіційних, їх легко можна знайти в Інтернеті. Основними причинами Чорнобильської аварії, як свідчать доповіді МАГАТЕ, є конструктивні і фізичні недоліки ректора саме такого типу, як на цій станції, та помилки персоналу. Ці недоліки не були усунуті навіть після провісників катастрофи, адже до Чорнобильської аварії у світовій практиці було принаймні три серйозних події на ядерних реакторах, які мають ту ж причину, що і на ЧАЕС. У багатьох країнах світу реактори такого типу припинили роботу. Але в СРСР старі реактори ніхто не збирався закривати, і навіть був розроблений новий тип — реактор великої потужності канальний (РВПК), в проекті якого не був врахований досвід експлуатації, цей реактор і вибухнув на ЧАЕС. Усю провину суд тоді поклав на персонал станції. А головні винуватці — розробники реактора — отримали окрему ухвалу суду, сенс якої зводився до рекомендації наступного разу проектувати реактор, який не вибухає. — Чи виникали аварійні ситуації на реакторах такого типу, як на Рівненській АЕС? Наскільки вони безпечні? — У питанні атомної енергетики я процитую Володимира Асмолова, відомого російського діяча у цій галузі: дешеві технології безпечними не бувають. В Росії теж було кілька великих аварій, які показали, наскільки ядерні технології небезпечні, тому краще вкласти кошти в безпеку, ніж потім долати наслідки. Найбільш безпечними нині визнані російські реактори типу ВВЕР (водо-водяний енергетичний реактор), які працюють на РАЕС. Ця інформація була оприлюднена на спеціалізованих сайтах. У США після аварії на Фукусімі відбулося засідання конгресу на тему безпечних реакторів, висновок був такий: найбільш безпечні — російські реактори ВВЕР. На нашій станції від тієї ситуації, що виникла на Фукусімі, не було б наслідків — наші реактори мають внутрішній запас безпеки. Кошти в безпеку необхідно вкладати не лише в атомній енергетиці. У 80-х роках в Індії на заводі фірми »Юніон Карбайт» з виробництва інсектицидів у місті Бхопал стався викид газу, в результаті чого постраждало 350 тис. людей. Місто нині покинуте. Це не була ядерна аварія, а яскравий приклад використання дешевої робочої сили й економії на безпеці. — Чи не є продовження терміну експлуатації наших блоків теж небезпечною економією? — Термін служби не просто продовжили, попередньо провели оцінку будівлі, контроль металу, замінили частину обладнання, це вже інший блок, не той, що був при проектуванні. З інженерної точки зору продовження терміну експлуатації засноване на тому, що при проектуванні блоку термін служби встановлюють на 30 років без обгрунтування, чому саме на стільки. Насправді блок має у 2-3 рази більший запас міцності. Існує перелік станцій в різних країнах світу, де ресурс також продовжили ще до того, як це зробили на РАЕС. Наприклад, першими продовжили терміни дії ядерних блоків у США, загалом в цій країні працює 150 атомних блоків. У Фінляндії на станції з блоками такого ж типу, як наші РАЕС-1 та РАЕС-2, ресурс продовжили одразу ще на 30 років. У нас продовжили на 20 років, потім блок мають демонтувати. Це більш безпечне рішення. Хоча немає жодного ректора з бездоганною репутацією, на якому ніколи не траплялося жодних аварій. Важливо, які наслідки будуть при цьому. І все ж багато країн не відмовляються від планів розвитку атомної енергетики, — за рік, що минув після Фукусіми, у світі запущено 10 нових атомних станцій. Ядерна установка має бути такою, щоб ні природні катаклізми, ні помилки персоналу, випадкові чи навмисні, не могли призвести до трагедії. Такі реактори професіонали називають реакторами з внутрішньо властивою безпекою. І вони є, це нові покоління російського ВВЕР і західноєвропейського PWR. — Деякі політики висловлюються проти того, щоб на Хмельницькій АЕС добудовувати енергоблоки і ставити російські реактори ВВЕР. — Реактори не мають національності, є хороші і погані. Заяви щодо »залежаних» російських реакторів роблять безвідповідальні політики. На ХАЕС-3 і ХАЕС-4 інші реактори, крім ВВЕР, не можна поставити. Свого часу була також думка, я вважаю, політична, зруйнувати на Хмельницькій станції фундаменти під цими блоками і купити канадські реактори. У таких справах політика працює не на користь. Канадські реактори за рівнем безпеки стоять нижче, ніж російські. В МАГАТЕ задокументовано випадки вибухів ректорів канадського виробництва CANDU.
