Минулого четверга на одному з обійсть у селі Варковичі Дубенського району спалахнула пожежа. Марія, яка прожила в цьому будинку кілька років разом зі своїм співмешканцем, вирішила підпалити його хату… аби та не дісталася ні господарю, ні його сестрі. Після підпалу жінка розповіла сусідам про те, що скоїла, і попросила викликати пожежників.
Пані Марія переїхала до Варкович більше п’яти років тому. Привіз її із сусіднього села Листвин разом із трьома неповнолітніми дітьми її нинішній співмешканець Валерій. Упродовж цього часу, як розповідають сусіди, жінка ніде не працювала і жила винятково за «дитячі» гроші. Співмешканець Марії теж ніде не працює, оскільки має відкриту форму туберкульозу. Чи не єдиною втіхою для подружжя була горілка. Саме через пристрасть до алкоголю в жінки почали періодично виникати проблеми з психікою. Тому її навіть кілька разів примусово направляли на лікування до психіатричної лікарні. У сільській раді розповідають, що два роки тому через пристрасть до алкоголю та проблеми з психікою в непутящої матері за рішенням органів опіки забрали двох старших дітей і влаштували на навчання в Дубенську школу-інтернат. — Їй діти потрібні були лише для того, щоб отримувати за них гроші, — каже секретар Варковицької сільської ради Наталя Лихач. — Вона запис про народження своєї старшої дитини у сільраді спромоглася зробити, коли тій виповнилося шість років. Сказала, що забула. Сусіди теж добре знають про неадекватну поведінку Марії. Пригадують випадки, коли жінка через сварки зі співмешканцем різала на руках вени. — З Марією ми намагалися не спілкуватися, — говорить сусідка Олена Шулендіна. — Знали, що в неї через пристрасть до алкоголю були проблеми з психікою. А її молодша п’ятирічна донька до нас іноді приходила гратися, бо ми маємо дитину її віку. Якось Марія порізала собі живота. Поки вона лікувалася, ми доглядали і годували її дитину. Сусідка стверджує, що і цього разу Марія вкотре посварилася з чоловіком та зібралася разом із донькою поїхати до своєї бабці в село Листвин. Виходячи з хати, вона розбила одне з вікон будинку і підпалила його. — Ми побачили, що з вікна валить густий дим, — пригадує пані Шулендіна. –Перелякалися, що полум’я перекинеться на наш хлів, оскільки він розташований поруч. Тому, поки приїхали пожежники, ми відрами носили воду і гасили вогонь. За цей час у хаті загорівся диван і почала горіти підлога. Марія ж стояла поруч, посміхалася і казала, якщо хата не залишиться їй, то нехай вона краще згорить. Мовляв, ні своєму співмешканцю, ні його сестрі, яка живе в іншому селі, вона цю хату не віддасть. Пожежники приїхали швидко. Тому хата особливо не постраждала, лише закоптилися стіни. Одразу за пожежниками приїхали і правоохоронці, які й затримали Марію для з’ясування обставин пожежі. Жінка почала чинити опір і погрожувала, що заріже себе ножем. Нині вона перебуває на примусовому лікуванні у психіатричній лікарні в Дубні. Дитину тимчасово відправили до бабці в село Листвин. Щоправда, не виключено, що на доньку Марії чекатиме та ж доля, що і на двох її старших дітей — дівчинку направлять до інтернату. Так збіглося, що свідками пожежі стали представники комісії із захисту прав дітей. Того дня вони приїхали до жінки на планову перевірку.
