Експерти стверджують, що у періоди різкого зростання цін на паливо продаж «бодяги» під виглядом бензину і дизеля є дуже прибутковим бізнесом для всіляких ділків. За допомогою експертів Інституту споживчих експертиз, Національного транспортного університету, компанії «Сканія Україна» і консалтингових фірм «А95» і «ЮПЕКО» спробуємо з’ясувати, як правильно треба обирати пальне для автомобіля, щоб він не зіпсувався.
Переробка і виробництво
Всі види автомобільного палива одержують з однієї сировини — нафти. На нафтопереробних заводах (НПЗ) нафту нагрівають і методом «прямої» перегонки розділяють за температурами кипіння на різні види палива: бензин, гас, дизпаливо, і в залишку — мазут. Однак товарною продукцією вони стають тільки після видалення шкідливих для двигуна сполук (смол, сірки, парафінів та інших компонентів) — для цього на НПЗ роблять додаткове очищення. У залежності від ступеня очищення і якості присадок автомобільне паливо поділяють за екологічним рівнем, відповідно до європейської класифікації: Євро-2 (сірки не більше 0,005%), Євро-3 (сірки до 0,0015%), Євро-4 (сірки до 0,0005%) і Євро-5 (сірки до 0,0001%).
Після цього продукцію продають за оптовою ціною на нафтобази, куди вона часто надходить у вигляді напівфабрикату, у який вже на місці заливають присадки (октаномісткі, антидетонаційні, миючі та ін.) і одержують той самий «А76», «А92» і «А95». Тільки після цього готовий продукт везуть на АЗС і продають автомобілістам. Продаж палива, що не відповідає хоча б нормам Євро-2, українським законодавством заборонено. Але шахраям вдається обходити і цю заборону.
Микола Худолій, директор лабораторії з випробування пально-мастильних матеріалів при Національному транспортному університеті, говорить, що крім шести великих НПЗ, які у всіх на слуху (Одеський, Кременчуцький, Лисичанський, Херсонський, Нафтохімік Прикарпаття, Галичина), в Україні працює безліч дрібних виробників, які орієнтують свою продукцію одразу на сільгосптехніку й автомобілі старих конструкцій. Такі міні-заводи, аби уникнути проблем з контролюючими органами, пишуть у документації про те, що випускають не «паливо автомобільне» по ДСТУ, а «компонент» відповідно до власних технічних умов. Кількість сірки, смол і парафінів у такому бензині і дизпаливі значно відрізняється від держстандарту, відповідно, заливати його в бак для сучасного автомобіля небезпечно. Щоб не потрапити в халепу, рекомендується перед заправкою на невідомій або сумнівній АЗС попросити в них технічний паспорт на паливо і переконатися в тому, що в ньому написано саме «бензин автомобільний ДСТУ 4063-2001» і «дизельне паливо ДСТУ 3868-99».
За словами експерта, якщо двигун автомобіля відповідає нормам Євро-2 і вище, а його заправляти сірчастим паливом, це швидко приведе до виходу з ладу свічок, каталітичного нейтралізатора, паливної апаратури й інших елементів «серця» автомобіля. Те ж саме стосується і сучасніших двигунів: якщо в паспорті двигуна записано, що він відповідає нормам Євро-3 і вище, заливати в бак необхідно тільки паливо, яке піддали дуже високому ступеню очищення.
Перевезення
Втрата якості палива може виникнути вже на етапі транспортування, — говорить експерт консалтингової компанії «ЮПЕКО» Андрій Перов. — По-перше, під час перевезення у випадку температурних коливань виникає таке явище, як зміна обсягів пального (при охолодженні воно зменшується в обсязі до 10%), по-друге, не виключені випадки банальних крадіжок, адже водіям часто платять дуже мало і вони зливають частину пального. Звісно, перед водієм бензовоза виникає проблема того, чим покрити нестачу: у дизель він може долити відпрацьовані масла, у бензин — дешеві присадки, а різницю в ціні — покласти в кишеню. Якщо на заправці немає додаткового контролю, працівники АЗС навіть і не дізнаються про те, що продають вже зіпсований товар.
Зберігання на АЗС
Ємності, в яких зберігається паливо на АЗС, потребують регулярного очищення за спеціальною технологією, інакше всередині резервуара розмножуються біологічні організми, можуть залишатися сторонні речовини (піщинки, листя, вода), відкладення, а це вимагає від власника додаткових витрат, на яких завжди можна заощадити. Але забруднене паливо використовувати в сучасних автомобілях категорично заборонено… І, нарешті, ланцюжок замикається на працівниках самих АЗС, які за відсутності належного контролю можуть відливати собі якісне паливо з резервуарів, а натомість лити туди дешеві присадки.
Сам собі експерт
Вираховуємо справжній бензин...
За кольором. Якщо є така можливість, наберіть бензин у прозору тару і подивіться на світло: не повинно бути ніяких домішок, а колір — тільки блідо-жовтий (виключення — мережеві заправки, на яких бензин підфарбовують спеціальними фарбниками-суданами для захисту від підробок). Простий аналіз можна зробити і самотужки: додайте в бензин марганцівки, і якщо він набув рожевого кольору, значить, у ньому є домішки води.
За запахом. Підозру має викликати і незвичайний запах: наприклад, можна відчути нафталін, сірководень, меркоптанову сірку (різкий запах зрідженого газу) — насторожити повинен будь-який запах, який не характерний для нафтопродуктів.
На дотик. Спробуйте капнути бензином на руку — чистий продукт сушить шкіру, а не розмазується жирною плямою — ознака домішки дизпалива.
…і дизпальне
За кольором і запахом. Як і у випадку з бензином, ознакою підробки є нетипові колір, запах: справжній дизель трохи темніший від соняшникової олії і має приємний масляний запах, а темний колір і сморід, як від мазуту — ознака підробки.
За зовнішнім виглядом. Якщо ви набрали дизель у прозору ємність, зверніть увагу на дно — там не повинно бути ознак води або піщинок.
Особливо обережним треба бути взимку: навіть при низькій температурі дизпаливо повинне залишатися рідким, а будь-яке згущення або наявність білих пластівців — ознака парафінів, що випали.
На дотик. Дизпаливо повинне бути маслянистим і жирним, якщо ні — воно сильно розведене з бензином.
Експерти говорять, що навіть якщо паливо не відповідає стандартам, негативний вплив на автомобіль відбувається не відразу: щоб вивести двигун з ладу, потрібно регулярно, протягом від півроку до кількох років, заправлятися бензином або дизелем, який трохи не дотягує до стандартів.
Підробка бензину
”Найбільш прибуткова справа — виробництво «лівих» бензинів. Тут у хід йде все, що горить: сировина для нафтопереробки, стабільний бензин, газовий конденсат з додаванням продуктів коксохімічних виробництв для підвищення октанового числа», — відзначає директор консалтингового агентства «А95» Сергій Куюн. У базову «сировину» (для того, щоб надати паливу нормального вигляду) найчастіше додають наступні «інгредієнти».
Тетраетилсвинець. Додавання розчину тетраетилсвинцю (ТЕС) дозволяє збільшити октанове число на 5-10 одиниць. Наприклад, етилований бензин АІ-98 довгий час створювався додаванням ТЕС до бензину АІ-93. Досі, за оцінками експертів, Україна залишається найбільшим у Європі споживачем ТЕС, який є присутнім у п’ятій частині продаваного бензину. Підвищує токсичність, змінює температуру згоряння палива, що приводить до закоксовування поршневих кілець, клапанів і відкладень на стінках циліндрів.
Нафталін. Цей засіб від молі підвищує октанове число на 5-6 одиниць. Утворює значну кількість нагару в паливній системі і кристалізується, забиваючи шланги, бензонасос і форсунки інжектора.
Залізовмісні присадки. Здатні збільшити октанове число на 3-6 одиниць. Перевищення концентрації приводить до утворення «іржавого» нагару в циліндрах, виходу з ладу свічок і зменшення терміну служби двигуна.
Сполуки бензолу. Часто для надання бензину «марки» використовують бензол, толуол й інші ароматичні вуглеводні. Ці з’єднання, з октановим числом вище 100, набагато дешевші ТЕС, та й придбати їх простіше, ніж той же нафталін. Бензоломісткі речовини є сильними розчинниками, що знищують практично всі еластичні деталі мотора і приводять до активної корозії.
Метил-трет-бутиловий ефір. Додавання 7-11% метил-трет-бутилового ефіру (МТБЕ) у бензини робить з 92 бензину А95. Атоми кисню в МТБЕ й у його суміші з трет-бутиловим спиртом (фетерол) покращують процес згоряння палива, підвищуючи економічність двигуна. Без дорогих присадок-утримувачів за кілька годин МТБЕ випаровується, а октанове число бензину падає — виникає детонація.
Етиловий спирт. При додаванні 5-20% спирту в бензин октанове число зростає на 3-8 одиниць (з 76 можна одержати 92, а з 92 — А95 рівня «супер-пупер-преміум»), при цьому покращується процес згоряння, зростають потужність і ККД двигуна. У бензин можна додавати тільки зневоднений спирт, а він коштує дорого. Інакше суміш швидко розпадається й октанове число падає: виникає детонація, стукіт клапанів.
Ацетон. Зовсім нехитрий спосіб підняти октанове число до необхідного рівня. Суміш ацетону з бензином викликає корозію металу, роз’їдає сальники і прокладки.
Підробка дизеля
За словами спеціаліста з гарантії компанії «Сканія Україна» Олександра Тітскі, основні випадки підробки дизеля пов’язані з продажем палива сільгосппризначення під виглядом дизеля для сучасних автомобілів. А в холодний період під виглядом «зимового дизеля» (не замерзає при від’ємних температурах) продають літнє дизпаливо (замерзає вже при мінус п’ять). Бували випадки, коли впіймали бодяжників, які під виглядом дизпалива продавали навіть відпрацьовані масла (СТО, які займаються заміною масел, віддають такі рідини задарма).
Бензин і гас. Популярним способом зробити з літнього дизпалива зимове є додавання туди бензину або гасу — це запобігає випаданню парафінів і дизель не замерзає при низьких температурах. Якщо з бензином або гасом переборщити, вони змивають масляну плівку з блоку циліндрів. Наслідки — капремонт.
Сірка і домішки. При недостатньому очищенні дизпалива у ньому залишається багато сірки і смолистих речовин. Це призводить до підвищення температури згоряння в двигуні й у результаті порушується його нормальна робота, залишаються незгорілі залишки. Результат — утворюється нагар у насосах-форсунках і їх підклинює.
