Причиною суперечки між 64-річною Галиною Андрійчук та її 23-річним внуком Ігорем Міськовим стали 10 соток землі у мікрорайоні «Тинне». Вважаючи себе законним спадкоємцем ділянки, Ігор взявся оформляти на неї права. Але його бабуся проти, бо вважає, що внука хочуть обдурити.
Ігор ображається, бо раніше бабуся (мати його матері), на його думку, незаконно продала хату його батька. І поскаржився на це у прокуратуру. — Я — сирота, — розповів Ігор. - І вимушений з сім’єю та двома малими дітьми жити нині в гуртожитку на вулиці Фабричній, 20. Це притому, що за законом нам з братом мала б відійти батьківська хата на вулиці Комарова, 51 у мікрорайоні «Тинне». Втім, користуючись тим, що я не був зареєстрований за цією адресою, бо проживав на той момент у бабиній хаті, якимось чином баба, набрехавши, що я алкоголік та наркоман, змогла батьківську хату продати. Адже була нашим з братом опікуном. Через три місяці після мого одруження з бабиної хати мене виставили за двері. Але як дитина-сирота я отримав кімнату в гуртожитку. Тож там і мешкаю нині. Як свідчать документи, продала баба батьківську хату якійсь Надії. Але оскільки та Надія була винна велику суму грошей якійсь Лілії, то фактично та і стала власницею хати. Тепер баба хоче забрати на вулиці Комарова ще й город, думаю, що для того, щоб його теж продати цій Лілії, а гроші віддати своїй доньці. Бо та взяла кредит на авто і не може його повернути. Щоб не втратити спадок батька — город, я взявся за його оформлення у власність. А допомагає мені у цьому один з помічників депутата міськради. Продавати цю ділянку не планую. Хочу залишити її своїм дітям. У Галини Андрійчук — своя правда. Жінка вважає, що її внука хоче обдурити той, хто допомагає з оформленням городу у власність: — Мати хлопців, а це моя старша донька, 17 років тому зникла безвісти. Тож я виховувала внуків сама. А тепер ось так вони «віддячують»: зазіхають на город, який я все життя обробляла. Це притому, що обом їм у спадок дісталося по 3 гектари землі від діда. Це колишні колгоспні паї. Я сама їм оформила ту спадщину, розділила її між ними. А тепер внуки кажуть: город продамо, а гроші розділимо. Я б віддала їм ту ділянку, якби знала, що на ній не хоче нагріти руки той, хто їм допомагає. Адже він користується тим, що внуки відстають у розвитку. Вони навіть перебувають на обліку у психдиспансері. Їм легко задурити голову. Втім, як розповів Ігор, на облік у психдиспансері їх з братом бабуся поставила для того, щоб вони — діти-сироти отримували ще додаткові виплати, зокрема, пенсію по інвалідності.
