Три роки тому 25річний дубенчанин Олексій Козяр готувався до одруження. Щоб заробити грошей на весілля, вирішив із земляками податися на заробітки до Калузької області в Росії. Але повернутися додому живим йому так і не судилося… Четвертий рік родичі загиблого оббивають пороги різних інстанцій у пошуках істини.
Бригаду робітників-будівельників для роботи в Росії набирав мешканець Дубна. Олексій працював у рідному місті таксистом, зароблених грошей вистачало на прожиття, але чоловік вирішив підзаробити на весілля, яке запланували на серпень 2005го. Залишивши вдома кохану та батьків, він 25 травня вирушив на заробітки. На будівництві Олексій пропрацював більше трьох тижнів і вирішив повертатися додому. Чи отримав він зароблені гроші, чи ні, схоже, цього вже не дізнається ніхто. Олексія з проламаним черепом правоохоронці знайшли поблизу залізничного полотна вранці за 12 кілометрів від Калуги. При ньому не було ні документів, ні грошей, ні мобільного телефону. На записі відеоспостереження Калузького залізничного вокзалу зафіксовано, як Олексій із двома сумками виходить до потяга. Що саме трапилося у поїзді Москва-Ковель, нині намагається з’ясувати брат покійного Сергій Козяр. Дивно, але і провідниця, і сусіди по вагону заперечують, що бачили хлопця. Невідомо й донині, де поділися дві сумки, з якими Олексій сідав у поїзд. — Олексій о другій годині ночі зателефонував своїй дівчині і сказав, щоб вона вранці його зустрічала, — пригадує Сергій. — А вранці до нашого дому завітали правоохоронці, які й повідомили про трагедію. З тих пір Сергій Козяр намагається добитися правди у різних інстанціях. Адже Калузька транспортна прокуратура, провівши досудове слідство, відмовила у порушенні кримінальної справи. Натомість Сергій закидає російських правоохоронців запитами і заявами. У листопаді 2005го йому приходить відповідь про поновлення слідства. У постанові зазначається, що транспортний прокурор К.Троїцький, зважаючи на неповну перевірку обставин загибелі Козяра Олексія, доручив працівникам органів дізнання встановити і опитати осіб, які могли б надати додаткову інформацію. Сергій направляє до транспортної прокуратури запит із проханням надіслати йому копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в її порушенні. За словами Сергія, відповідь із Росії так і не надійшла. Десятки запитів до російських правоохоронців так і залишилися без відповіді. Тоді Сергій вирішив провести власне розслідування. Через знайомих відшукав списки пасажирів потяга і сам поїхав до людей із різних районів області, які, ймовірно, могли щось знати про смерть Олексія. — У мене склалося враження, що люди просто бояться розповідати про те, що трапилося у поїзді, — говорить Сергій, — і водночас дивує те, що ніхто із правоохоронців так і не спілкувався із ними… Одного разу в Дубні Сергій Козяр зустрів Олександра, який разом із Олексієм був на заробітках. Шокований чоловік побачив на землякові сорочку загиблого брата і його мобільний телефон. У відповідь на запитання, звідкіля взялися в Олександра ці речі, той відповів, що Олексій йому їх подарував. Сергій відразу повідомив про випадок Дубенську прокуратуру, на що, за його словами, отримав відповідь: — Кримінальна справа порушена у Калузі, ми не маємо права допитувати свідка. Звертайтеся до калузьких правоохоронців. За словами Сергія, із тих злощасних заробітків не повернувся ще один дубенчанин — чоловіка у новій шкірянці, з кількома мобільними телефонами у кишенях знайшли втопленим у річці. — Купався, нещасний випадок, — пояснили російські правоохоронці. До речі, родина загиблого навідріз відмовляється спілкуватися з пресою і звертатися до правоохоронців. …16 січня 2006 року в Олексія народився син Данилко, який так ніколи й не побачить свого тата. Щоб фінансово допомогти внуку, батьки Олексія зверталися до Української пожежно-страхової компанії, в якій Олексій оформляв страховку перед виїздом за кордон. Батьки сподівалися отримати максимальну страхову виплату 30 тис євро, та страхова компанія компенсувала лише витрати на репатріацію тіла. — Коли ми перевозили тіло брата додому, в той момент ніхто не думав про чеки на пальне, які потрібно було зберігати, — розповідає Сергій. — Відповідно, страхова компанія й не компенсувала ці кошти. Ми отримали лише 1300 гривень… Чому ж тоді в полісі вказана страхова сума 30 тисяч євро? Що має трапитися з людиною, щоб їй виплатили ці гроші? — запитує Сергій. На жаль, питань у цій справі більше, ніж відповідей. Родичі Олексія не можуть змиритися із людською байдужістю, яка супроводжує їх вже більше чотирьох років. За ці роки батько Олексія, викладач Дубенського училища культури, переніс інфаркт, на фоні стресу в брата Сергія виник цукровий діабет. І лише маленький Данилко ще поки не знає, що таке байдужість, як і те, що рідного тата він бачитиме лише на фото і що людське життя цінується у нас дуже дешево.
Коментарі: Дубенський міжрайонний прокурор Роман Музичук: — Кримінальна справа стосовно загибелі Олексія Козяра — компетенція калузьких правоохоронців, оскільки чоловік загинув на території Росії. Старший інспектор відділу зв’ язків з громадськістю УМВС України в Рівненській області Микола Лекай: — Між Україною і Російською Федерацією підписано двосторонню угоду про співпрацю правоохоронних органів. Згідно з цією угодою українська сторона не має повноважень втручатися у хід слідства на території російської держави. Ми можемо лише контролювати, на якому етапі перебуває процес слідства. Запити стосовно конкретних справ українські правоохоронці можуть надсилати лише після звернення родичів постраждалих осіб. Директор Рівненської філії АТ «УПСК» Валентин Журавель: — Наша страхова компанія відшкодувала всі витрати, на які сім’я загиблого мала законні підстави. Згідно з договором, який уклав Олексій Козяр перед виїздом за кордон, страхова компанія несла відповідальність, пов’язану з відшкодуванням витрат, понесених під час перебування за кордоном. Існують різні види страхування, та у конкретному випадку життя чоловіка не було застраховане від нещасного випадку.
