Соя, роги і копита дітворі для апетиту

2762 0

Ми у соцмережах:

Соя, роги і копита дітворі для апетиту

Малюнок ведмедика на кришечці йогурту натякає, що продукт призначений для дітей, тим часом його склад відбиває апетит навіть у дуже зголоднілих дорослих: дрібнесенькими літерами, так що й не помітиш, зазначено, що крім молока й закваски, тут є фруктово-ягідна добавка «полунична» (складається з цукру, яблучного пюре, модифікованого крохмалю й ароматизатора, ідентичного натуральному), а також цукор, стабілізатор, емульгатор і той-таки крохмаль. Лабораторні дослідження виявили й те, чого не було зазначено на упаковці: сорбінову кислоту Е200, барвники Е102 і Е131, які заборонено додавати до даного продукту. Бензойна кислота Е210, щоправда, є узаконеною — у кількості до 5 мг/кг, однак у йогурті її було майже вп’ятеро більше.

Звісно, коли цей йогурт, «ідентичний натуральному», дитина з’їсть один раз, то шкоди, можливо, й не буде. А якщо його споживати щотижня? Щодня? Молоко, кефір, сир, сметана, йогурт, на думку дієтологів, украй потрібні дитячому організму і повинні входити до щоденного раціону. Однак лабораторні дослідження змушують сумніватися, що ці традиційні для нас продукти, виготовлені за сучасними рецептами й технологіями, справді корисні для підростаючого покоління. — Протягом останніх двох років, регулярно проводячи тестування молочних продуктів, ми постійно виявляємо в них консерванти — сорбінову й бензойну кислоту, а також штучні барвники, — коментує ситуацію Володимир Семенович, начальник науково-дослідного центру випробувань продукції Укрметртестстандарту. — Хочу наголосити, що кисломолочні продукти відносяться до продуктів, в яких заборонено використовувати як консерванти, так і штучні барвники. Коли ми почали аналізувати шляхи надходження цих харчових добавок, виявилося, що найчастіше їхнім джерелом є фруктові наповнювачі, які використовуються в йогуртах та кондитерських виробах. Виробники зазвичай купують не натуральні, а дешеві штучні наповнювачі. Вхідного контролю сировини, як правило, не проводять, хоча напевне добре знають, що її слід перевіряти на наявність консервантів і штучних барвників. Проте в гонитві за прибутками багато виробників нехтують цими правилами. Згодом ми виявили, що навіть у кефірі та сирковій масі, де немає фруктових наповнювачів, бензойна кислота все одно міститься. Звідки? Виявилося, що вона може бути ендогенного походження — утворюється в процесі ферментації. У травні нинішнього року надійшов лист, підписаний заступником головного дер­жавного санітарного лікаря України, в якому вказано, що в кисломолочних продуктах, а також у дитячих харчових продуктах вміст бензойної кислоти на рівні до 5 мг на кілограм або на літр можна вважати таким, що перебуває в межах природного вмісту і не становить загрози для здоров’я. — І як же дотримуються? — Жоден перевірений кисломолочний продукт — йогурт, кисломолочний напій, крем сирковий, сир кисломолочний — не відповідає встановленим нормам! Бензойна кислота — це не просто консервант. У науковій літературі ми знайшли дані про залежність — чим більша мікробіологічна забрудненість сировини, тим більше утворюється бензойної кислоти. Звідси — ще одна проблема: неналежні мікробіологічні показники, за якими молочна продукція часто не відповідає стандартам. Її потрібно вирішувати принципово, адже відповідно до законодавства харчові продукти, які не відповідають встановленим нормам, заборонено реалізовувати в торговельній мережі. Молочна продукція не підлягає обов’язковій сертифікації, контроль за її якістю, знову ж таки відповідно до законодавства, здійснює МОЗ. Природно, виникає запитання — як же здійснюється цей контроль, якщо така продукція вільно продається?!

Біле, рідке, але не молоко На думку заступника директора Технологічного інституту молока та м’яса Української академії аграрних наук Ірини Романчук, серйозні проблеми криються там, де сировину заготовляють. Не секрет, що молоко збирають по селах, у приватних господарствах, де відсутній контроль за його якістю. Господарі, які тримають одну-дві корови, звісна річ, доїльної установки не мають, доять вручну, як за царя Гороха, так само й зберігають — у відрі в погребі. Для європейців — це шокуюча екзотика, а для нас — катастрофічні показники з мікробіології, вмісту жиру та білків. У європейських країнах ці показники жорстко виписані й контролюються, у нас же панує цілковита анархія. Свого часу при підготовці законопроекту про молоко і молочну продукцію потужне лобі домоглося свого — у багатьох статтях закону ясно видно, «за що боролися». І хоча закон діє лише четвертий рік, спеціалісти Технологічного інституту молока та м’яса вважають, що вже назріла потреба вносити до нього зміни, оскільки багато статей суперечать міжнародним стандартам. І річ тут не лише у вимогах СОТ. Як розтлумачити нашим споживачам норму закону, що дозволяє вважати молочними продукти, в яких «молочна сировина становить не менше 50% від загального складу сировини»? Годі вже писати на упаковках «молоко», коли насправді в них «молочний напій», і ціна має бути відповідна. Корисну дію функціональних продуктів — тих, що включають пробіотики, біологічно активні компоненти, — повинні підтверджувати результати клінічних досліджень. У нас, як правило, наукові дані замінюють рекламним слоганом, і споживачам доводиться вірити виробникам на слово. У кулуарах науковці говорять, що на ринку течуть уже не струмочки, а річки фальсифікованого молока, що в молочних продуктах зазвичай виявляють чималу кількість жирів рослинного походження. Вже ні в кого не викликає ні обурення, ні здивування те, що екзотичні олії (пальмову, кокосову ) знаходять у вершковому морозиві, у згущеному молоці й вершках, окремі зразки яких на 90-95% складаються саме з такої сировини. Виробники стверджують, що ці добавки поліпшують смак традиційних продуктів. На думку експертів, справа зовсім в іншому — одна баночка такого молока приносить фальсифікаторам 1,2—1,5 гривні прихованого прибутку. Навіть популярний «Російсь­кий» сир не витримав іспиту — у багатьох зразках виявили не лише рослинні олії, а й чималу кількість бактерій групи кишкової палички (БГКП). Інакше й не може бути: яка сировина, така й продукція. Біда лише в тому, що всі добавки, які допомагають довести білу рідину до стандарту молока, не такі вже й безпечні, як нам розповідають. Заради експерименту ми взяли маленькі скляні пляшечки молока й кефіру, які за всіма ознаками призначені для дітей, відкрили їх і поставили в холодильник. Навіть через тиждень молоко не скисло, а лише трохи згіркло, а кефір стояв півмісяця, хоча, згідно з вимогами держстандарту, термін його зберігання всього п’ять діб. Неважко здогадатися, завдяки чому вдається подовжувати життя молочних продуктів, хоча на ети­кетках — жодного слова про консерванти: адже при виробницт­ві традиційних молочних продуктів «заборонено використовувати жири й білки немолочного походження, а також будь-які ста­білізатори та емульгатори». До традиційних відносяться не лише кефір і ряжанка, а й масло, сири, кисле молоко, сметана тощо. Секрет усіх молочних «довгожите­лів» очевидний — чималі дози кон­сервантів, список яких очолює згадувана вище бензойна кислота. Чиновники МОЗ стверджують, що в молочних продуктах вона має природне походження. Од­нак у нормативних документах бензойну кислоту Е210 визначено як антисептик і консервант, а в безалкогольних напоях і соках вона слугує «недорогим фактором захисту проти дріжджів». Посилаючись на висновки МОЗ, виробники не шкодують бензойної кислоти, адже вона значно дешевша, ніж якісна сировина. Лабораторні дослідження молочнокислих продуктів показали, що вміст Е210 у багатьох зразках перевищує допустимі норми у 5—10 разів. При тому що масова частка бензойної кислоти не повинна перевищувати 5 мг/кг, у йогурті «Ведмедик полуничний» — цей показник сягає 22,3, у йогурті з чорницею — 14,8 (обидва зразки — ТОВ «Молочний Дім» м.Павлоград) — а в йогурті питному (ТМ «Щодня», м. Житомир) — 39,3. Знаючи наші порядки, не церемоняться й імпортери, які завозять кисломо­лочні продукти з близького і далекого зарубіжжя. Так, «Акти­мель» російського виробництва відомої торгової марки «Данон» зовсім не такий ідеальний, як у рекламі: у його зразках виявлено від 15,5 до 22,7 мг/кг бензойної кислоти. Не виправдав сподівань і російський «Растишка» — невідомо, як насправді підростатиме малюк, котрий разом із цим йогуртом щоразу споживатиме 17—17,4 мг/кг бензойної кислоти. Не кращі результати показали й зразки кефіру, кисломолочного сиру, сиркових десертів та сирків глазурованих. Зокрема, кефір ТМ «Щодня» (м. Дніпро­пет­ровськ) містив 15,7 мг/кг бензойної кислоти, біо-кефір ТМ «Галактон» (м. Київ) —13,4 мг/кг. Серед кисломолочних сирів відзначилися «Домашній традиційний» (м. Звенигородка) — 24,4 мг/кг, сир кисломолочний з родзинками (м. Кременчук) — 43,8 мг/кг, а «лідером» став сирок солодкий з ваніліном (м. Житомир) — 52,2 мг/кг. До того ж останні два зразки містять значну кількість сорбінової кислоти Е200 (136 і 129 мг/кг відповідно), якої тут і близько не повинно бути. А в глазурованих сирках, окрім усього іншого, було виявлено кишкову паличку та дріжджі, що дало експертам підстави зробити висновок про те, що ці продукти не відвідають вимогам нормативних документів.

Бензойна кислота, транс-ізомери та інші ласощі Безперечно, батьків турбує якість насамперед «серйозних» продуктів, але ж малеча так любить ласощі! Жодне дитяче свято не обходиться без тортів і тістечок, без печива, морозива, цукерок. Тим часом кажуть, що сучасні цукерки шоколадними можна назвати з великою натяжкою. — Тут теж не обходиться без обману споживачів, — констатує Володимир Семенович. — Якщо на обгортці пишуть, що цукерки вкрито шоколадною глазур’ю або білим шоколадом, а там зовсім немає какао-масла, то мусять чесно вказати, що це не шоколадна, а кондитерська глазур. — Але ж тоді й ціна повинна бути значно нижчою! — Мають свої «сюрпризи» чи не всі види кондитерських виробів. При виробництві печива, вафель, цукерок використовують гідрогенізовані рослинні олії, а це вже проблема вмісту транс-ізомерів. Ми давно вже з цього приводу листуємося з Міністерством охорони здоров’я — раніше така продукція підлягала обов’язковій сертифікації (виробники вказували у специфікації вміст транс-ізомерів). Показник залежить від технологій: дорожчі з них забезпечують менший вміст транс-ізомерів, а наші виробники звикли купувати те, що дешевше, а не те, що якісніше. На превеликий жаль, сьогодні в кондитерських виробах — цукерках, печиві, вафлях — транс-ізомери не нормуються. Тим часом, згідно з останніми дослідженнями, в деяких зразках вафель їх виявлено 30—40%. Ми постійно говоримо, що в продуктах, які містять жири, потрібно обов’язково нормувати вміст транс-ізомерів, але безрезультатно. Експерти стверджують, що транс-ізомери ненасичених жирних кислот спричиняють порушення життєдіяльності багатьох клітин, значно збільшують ризик виникнення серцево-судинних та онкологічних захворювань, особливо в малюків та дітей молодшого шкільного віку. В європейських країнах встановлено гранично допустимі рівні вмісту транс-ізомерів у харчових продуктах: наприклад, у Данії в оліях та жирах вони не повинні перевищувати 2%. В Україні таку норму встановлено лише для спредів, маргаринів — не більше 8%, та для жирів у молочній промисловості — не більше 15%. Не оминула рука фальсифікаторів і морозива. Хоча маркування морозива з фруктовою добавкою (ТМ «Геркулес», м. Донецьк) запевняє, що продукт містить винятково молочний жир, під час лабораторного дослідження у зразках було виявлено 60—65% рослинної олії. У «пломбірі» (ТМ «Три ведмеді», м. Київ) цей показник становив 10%. Рекорд побило житомирське «морозиво на молочній основі — 100% пломбір», в якому молочного жиру взагалі не виявлено, умільці замінили його кокосовим жиром. Єдина втіха, що в усіх зразках, за винятком одного, не виявлено бактерій групи кишкової палички та стафілококу. Слід згадати ще один продукт, який ми даємо дітям, переконуючи їх і себе, що це — джерело вітамінів і здоров’я. На жаль, соки в сучасних упаковках — це в багатьох випадках суміш фарбників, консервантів тощо. А чого можна чекати від напою, виготовленого з концентрату, підсолоджувача та «підготовленої води»? Коли б лікарі, які радять ослабленим дітям вживати гранатовий сік, знали, що входить до його складу, напевно, порадили б зварити узвар із сухофруктів за бабусиним рецептом — користі було б більше. Попри солідну ціну, гранатовий сік азербайджанського виробництва містив не лише значну кількість сорбінової кислоти — 246 мг/кг, а й бензоат натрію, якого в цьому продукті не повинно бути зовсім. Так само далеким від натурального був і гранатовий сік київського виробництва, а один із зразків апельсинового містив іще й штучні барвники.

Свинячий хрящик на сніданок Не одне покоління наших співгромадян вважало варену ковбасу, сосиски та сардельки смачною і навіть дієтичною їжею. Чи можемо підтримати їх у цьому сьогодні, коли виробники домоглися дозволу додавати до ковбасних виробів так звану емульсію — уварену суміш подрібнених шкіри, кісток та відходів м’ясопереробки? В Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів» чітко визначено, що м’ясо — це всі їстівні частини тварини. Виробники, як бачимо, пішли далі, перетворивши на «м’ясо» шкіру та кістки. Цього видалося замало, тому в новому законопроекті, який пройшов перше читання, з’явилася норма, що дозволяє вважати м’ясними продуктами ті, в яких м’ясна сировина становить не менше 50%. Однак виробники не зупиняються: останнім часом лобіюється доповнення до статті, згідно з яким цей показник має знизитися до 20%. Дієтологи стверджують, що тваринні білки, зокрема м’ясо, є обов’язковими в дитячому раціоні — інакше малеча не виросте здоровою, активною, кмітливою. Найпростіша порада — хай мами готують м’ясні страви вдома. Але ж дітей годують у школах, дитячих садках, лікарнях і санаторіях, де досить часто на сніданок їм дають ту ж таки сосиску або бутерброд із ковбасою. Чи завжди це безпечно для дитячого здоров’я? Попри всі намагання випитати у фахівців ветеринарної медицини, яку ж саме ковбасу та сосиски можна беззастережно купувати для родинного обіду, щоразу чули стандартну відповідь: берете гроші, йдете на ринок і купуєте шматок свіжого м’яса, з якого можете приготувати все, що заманеться. На жаль, сьогодні те, що заманеться, чинять на ринку ковбасних виробів усі, кому не ліньки. Споживачі так і не дочекалися запровадження нових стандартів щодо виробництва ковбас вищого ґатунку, що планувалося на 1 серпня. Виробники обізвали ці норми драконівськими — ковбаса вищого ґатунку повинна на 100% складатися з м’яса: першого сорту — на 70% і другого сорту — на 60%. Цікавими виявилися коментарі чиновників, які підтримали «праведний» гнів ковбасних генералів: на їхню думку, споживачі не готові до такої рецептури, бо звикли до традиційного (читай — крохмально-соєвого) смаку ковбаси. Певно, щоб ми з вами встигли підготуватися до споживання ковбаси з м’яса, запровадження нових стандартів відклали аж до квітня наступного року. Медики стверджують, що здоров’я українських дітей катастрофічно погіршується. Серед причин називають нераціональне, незбалансоване харчування, яке призвело до того, що «у структурі захворюваності дітей патологія органів травлення перебуває на другому місці, а за останні 20 років цей показник збільшився удвічі». Систематичне вживання продуктів, до складу яких включено штучні барвники, консерванти, ароматизатори та підсолоджувачі, на думку медиків, спричиняють гастрити та виразкову хворобу та ожиріння, а «ненатуральність» їжі призводить до залізодефіцитної анемії.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також