Влітку 1964 року увесь цивілізований світ охопила так звана бітломанія — четверо молодих музикантів з англійського Ліверпуля, об’єднані у групу «Бітлз» (Жуки) стали тоді кумирами мільйонів по обидва боки Атлантичного океану. Окрім модних пісень, «бітли» на чолі з Джоном Ленноном відрізнялися від інших своєю зовнішністю.
За порадою менеджера Брайана Епштейна хлопці почали зачісувати волосся на лоба, аби бути схожими на жуків. Не минуло й кількох місяців, як цю зачіску зробили собі практично всі молоді музиканти світу, а вслід за музикантами чи не вся тодішня молодь почала носити зачіски «під бітлів». Щоб переконатися, не полінуйтесь і подивіться на фото молодих людей другої половини шістдесятих років минулого століття. «Бітломанія» тривала декілька років. Після чого мода на згадані вище зачіски поступилася іншій моді, як це і має бути. Після «бітлів» залишилося кілька десятків пісень, які нині вже є класикою, а про зачіски всі вже давно забули.
Все це я згадав через схоже становище, що склалося серед українського начальства. Все почалося навесні минулого року, коли той самий цивілізований світ охопила «зеленськоманія» — портрети президента України не сходили з перших шпальт чи не усіх без винятку європейських та американських видань. Володимир Зеленський щодня з’являвся на телеекранах, в ютубах, телеграмах і усьому іншому. Окрім політичної діяльності, Зеленський, як той Леннон, відрізнявся від решти світових лідерів своєю зовнішністю. Хтось порадив йому не носити костюм, а ходити на людях у напівмілітарному вбранні та ще й неголеним. І що ви думали? Усе хоч трохи помітне українське начальство теж мов по команді поскидало піджаки і понатягало на себе фліски захисного кольору. Спочатку на це не зважали — не до того було. А потім зовнішність наших начальників, вдягнутих у чи то напівспортивне, чи то напіввійськове вбрання почала впадати в очі. Справді, чому тому чи іншому міському голові чи голові адміністрації конче слід ходити без піджака? Це що, допомагає в роботі?
Я тих начальників розумію. Хочеться виглядати так, ніби ти щойно повернувся з позицій на фронті або за годинку туди поїдеш. Цьому має сприяти відповідний одяг. Але не сприяє. І ось чому. Піджаки саме тому стали загальноприйнятим одягом, що вдало прикривають недоліки фігури того, хто їх носить. Добре пошитий костюм зробить кожного більш струнким і підтягнутим. Тепер же, коли начальники повдягали на себе оті фліски, вся їхня далеко не завжди досконала анатомія вилізла на поверхню. Їхні обвислі животи разом із усім іншим, як на мене, аж ніяк не надихають. Навпаки — свідчать про певний спосіб життя, який бажано не наслідувати, аби бути здоровим. Інколи наші очільники, вбрані у «мілітарні» шати, виглядають відверто смішно.
Звісно, що це не назавжди. Що мода на вбрання «під Зеленського» колись закінчиться і про неї всі забудуть, як забули про моду на зачіски «під Леннона». З цієї нагоди хотілося б, щоб після Зеленського у пам’яті поколінь залишилось іще щось важливе, окрім напіввійського одягу і неголеного обличчя. Так як після Леннона залишились його пісні.
